РОЗКЛАД БОГОСЛУЖЕНЬ

Наступна неділя

7:00     – Утреня (о. Р. Лобай)

8:00     –  Св. Літургія (о. Д. Паньків)

9:30     –  Св. Літургія (о. О. Качур)

11:30  –  Св. Літургія (о. О. Лобай)

6:00в. –  Св. Літургія (о. О. Юрик)

«Можливо, ми не встигаємо за поступом новітніх технологій...»

 

Минуло два роки, як Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар переніс свій осідок до Києва, а престол на Святоюрській горі зайняв Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський. Як минули ці два роки його правління? Як виглядало церковне життя найбільшої архиєпархії УГКЦ? З якими труднощами і радісними моментами свого служіння стикався Владика Ігор? Про це – в розмові з нашим кореспондентом.                                                 

- Моє служіння не є легким. Весь час пригадую собі служіння Мойсея, якого Господь Бог поставив провадити вибраний народ. Як йому не доводилося важко, але він завжди уповав на Господа Бога і справлявся зі своїми труднощами та завданнями. Так само і мої уповання є на Господа Бога... Великим завданням священика є приводити людей до Бога, зокрема тих, хто є охрещеним і водночас далеким від Церкви. Це є сьогодні найбільшим викликом і для мене, і для усіх священиків.                                                                          

- Чи має зараз Львівська архієпархія і УГКЦ в цілому достатньо покликань до священичого і монашого служіння?
- Кількість покликань останнім часом зменшилася, особливо – до чернечих спільнот. Причиною є, напевно, постійний розвиток і поступ новітніх технологій, і, мабуть, ми як Церква не встигаємо за цим. З іншого боку, не всі хочуть відповідати на Господній поклик, є мало людей, які вибирають такий стан, щоб посвятитися виключно на службу Богові у чернечих спільнотах. По-перше, це залежить від самої особи, яка приймає або не приймає таке покликання. По-друге, це праця спільноти, яка заохочує і свідчить про те, що вони – ченці чи черниці. Щодо священичих покликань, то вважаю, що у нашій архиєпархії їх достатньо. Але, порівнюючи з першими роками виходу з підпілля нашої Церкви, кількість зменшилася.
- Тобто у Львівській архиєпархії немає парафій, залишених без пастирської духовної опіки?                                                               - Так, усі парафії є забезпеченими. В міру того, як ми висвячуємо священиків, до деяких парафій додаємо ще й помічників парохів, а деякі великі ділимо на менші. Але таких, щоб були залишені без священичої опіки, без Служби Божої, зараз немає.                               

–Цьогорічний Синод Єпископів УГКЦ відбувався поза межами України – у США. Які Ваші враження від відвідин цієї країни?
- Я вперше, як і багато інших єпископів, взяв участь у Синоді Єпископів УГКЦ поза межами України. Було дуже добре вибрано місце для Синоду, який проходив у реколекційному центрі неподалік м. Філадельфії. Там була спокійна духовна атмосфера. Синод збігся зі святкуванням 100-ліття прибуття першого нашого єпископа Сотера Ортинського до США. Мої враження позитивні, оскільки збиралося багато людей, духовних осіб, які раділи нашою Церквою, її провідниками, могли побачити наших єпископів, Главу нашої Церкви Блаженнішого Любомира. Для людей це було великим духовним піднесенням. Крім того, я мав можливість відвідати парафію, де служить о. Теодор Чабала, який раніше служив у соборі Святого Юра. У неділі і свята о. Теодор відправляє у візантійському обряді одну

Літургію по-англійськи, а другу – по-українськи, на які приходять не тільки люди українського походження. Тішило, що на Службі Божій були присутні діти та молодь. Це свідчить про перспективу цієї парафії.
- Високопреосвященніший Владико, Вас цього року призначено членом Постійного Синоду УГКЦ. У зв’язку з цим з’являться додаткові обов’язки?
- Очевидно, що з цим пов’язані різні обов’язки, коли Постійний Синод діє. Він тому і називається Постійним Синодом, бо завжди, коли виникають якісь потреби в Церкві, Блаженніший разом із членами Постійного Синоду намагається ці проблеми вирішувати. Члени Постійного Синоду мають, крім того, кілька разів протягом року ще свої додаткові зібрання, де обговорюються певні церковні питання щодо діяльності нашої Церкви, питання адміністративного, духовного чи економічного характеру, питання щодо єпархій, певних змін в єпархіях чи потреби єпископів тощо. Звичайно, що з цим Синодом також пов’язані різні виїзди. Синод Єпископів УГКЦ постановив, щоб раз на рік Постійний Синод відбувався поза межами України, щоб члени Синоду краще ознайомилися із ситуацією УГКЦ у світі.                                                                - Вам вдається знаходити час для відпочинку?
- Для відпочинку у мене трішки замало часу. Торік я мав десять днів для цього, але весь час був на телефонному зв’язку з канцелярією єпархії. Є, звичайно, потреба у помічнику, може, навіть у двох, але це від мене не залежить, бо для вибору єпископа-помічника існує певна процедура. Такий єпископ-помічник, набравшись досвіду служіння в певній єпархії, міг би потім бути призначеним правлячим архиєреєм на якусь новоутворену єпархію чи екзархат. Наші владики уже висловлюються про можливий поділ таких великих східних екзархатів, як Донецько-Харківський чи Одесько-Кримський.                                          - 2007 рік Українська Греко-Католицька Церква проголосила Роком молоді. Що вдалося зробити для молоді в нашій архиєпархії? Чи, на Вашу думку, збільшується релігійний ріст української молоді?
- Багато наших молодих людей намагаються поглиблювати своє духовне життя, слідувати своєму сумлінню, жити згідно з любов’ю до Бога і ближнього, дотримуючись Господніх заповідей. Це тішить. Разом з тим, є багато молоді, яка рідко приходить до церкви, є такі, що зовсім не приходять чи неохрещені. Але й Церква наша загалом є молодою. За цих 16-17 років вона багато зробила і для молоді. Церква цікавиться молодими людьми, дає їм можливість реалізуватися в парафіяльному житті.                 У нашій архиєпархії є комісія, відповідальна за молодь, яка намагається організовувати різного роду зібрання, з’їзди. Влітку молодь брала участь у Соборі, який проходив у Києві. До столиці прибуло багато молодих людей з усіх єпархій України та діаспори. Вони були одягнуті у спеціальний одяг, який вказував на те, що це з’їзд молоді Української Греко-Католицької Церкви. Багато людей – старших і молодших – в Києві цікавилися цим з’їздом, прийшли на зібрання, брали участь у Службі Божій. Це, без сумніву, зробило добрий вплив на жителів столиці.
Мене найбільше тішить те, що під час Великого посту багато молодих людей приходить до сповіді, що вони звіряють своє сумління із Господніми заповідями. Це є свідченням того, що вони свідомі відповідальності за своє життя і намагаються якось це реалізувати.

Оголошення

ØПовідомляємо, що можна вирівняти членські внески, відібрати конверти у церковній залі і при цім відібрати напис на шибу (помаранчевого кольору) – це дозвіл на паркування на вулицях біля парафії. З половини січня, зелені написи будуть не діючими! Написи будуть видаватися тільки членам нашої парафії.

ØПарафіяльний Хор нашої Свято-Миколаївської Церкви запрошує парафіян та усіх любителів музики на Урочисте Молитовне Відспівання Колядок у суботу, 26-го січня, о 6:30 вечора зразу після вечірньої.

Ø Просимо парафіян, котрі бажають щоб отці відвідали їх з Йорданською водою, зголошуватися до поодиноких священиків.

Ø Павлина Терещук свій спадок у сумі $5000. і Володимир Іваник свій спадок у сумі $15,000. пожертвували на потреби Свято-Миколаївської церкви.

ØЛекції приготування дітей до до першої Сповіді і Торжественного Святого Причастя, які не є учнями Цілоденної Школи ім. Слуги Божого Патріарха Йосифа Сліпого, почнуться у неділю 27  січня. Просимо зголошуватися до п. Андрія Щуки на ч. тел. (416) 626-5232.

ØПовідомляємо, що Ширші Сходини ЛУКЖК відбудуться в середу 30 січня о год. 7 вечора в приміщенні клюбу, в шкільнім будинку. Присутність усіх членкинь обов’язкова

Ø Щосереди в нашій Свято-Миколаївській Церкві відбувається Спільна Парафіяльна Молитва о год. 6:00 вечора. Заохочуємо молитовно єднатися з Богом і плекати ніжну християнську побожність!

ЖЕРТВОДАВЦІ

Складаємо щиросердечну подяку парафіянам. Нехай Предобрий Господь благословить і винагородить.

Лідія Ренаган                                                       $100.00
Ярослав і Ірма Шкляр                                           $100.00
Євген і Ольга Чолкан                                           $100.00
Роман і Леся Грицишин                                         $250.00
Зірка Кудла і Андрій Винницький                          $100.00
Михайло і Дарія Цибульські                                  $250.00
Володимир і Таня Михайлиця                                $100.00
Елсі Івасиків                                                         $200.00
Володимир і Люба Оленич                                     $100.00
Михайло і Емілія Пастушок                                       $50.00
Богдан Данилишин                                                  $40.00
Надя Липовецька                                                    $30.00

Miка Шепард-Барабаш                                           $500.00

                 П О М И Н А Є М О     †          П О М Е Р Л И Х

21  I  8:00 ранку         бл. п. Зеновія Круцька
21  І  6:30 вечора       бл. п. Константина Медвідського (17р.)  21  І  7:30 вечора       бл. п. Ананія Калимона (22р.                                          бл. п. Софію Холвінську(40-ий д.)
22  І  8:00 ранку         бл. п. Володимира Поповича               22  І  9:00 ранку         бл. п. Марію Івашко (40-ий д.)
23  І  8:00 ранку         бл. п. Семена Левицького
25  І  6:00 вечора       бл. п. Стефана Полянського (6-та р.)
26  І  10:00 ранку       бл. п. Степана Кобилецького (40-ий д.) 29  І   8:00 ранку        бл. п. Андрія Бориса (1-ша р.)           29  І   6:00 вечора      бл.  п. Дмитра Свердана (5-та р.)

        Християнське подружжя.               

Багато молодих людей відкидають таїнство подружжя, вважають його перешкодою в любові. Говорять: любов повинна бути вільною, не може обмежуватися якимись рамками, обов'язками. Якщо ми хочемо бути свідками любові в подружжі і через подружжя - що маємо робити? Які ключові пункти такого свідоцтва?

Їх п'ять - рис, які дають для подружжя можливість для повної любов. Існує різниця між "закоханістю" і коханням. Кохання - це не "дар богів", що падає з неба. Це не "чаклунство", не доторкнулися до нас чарівною паличкою, ми не пили магічного напою. Не заперечую я існування кохання з першого погляду, але хочу підкреслити, що не достатньо цієї раптової любові. Відомий американський психіатр Scott Peck стверджує, що любов - це акт, в якому бере участь воля, це акт, який "є вищим за минаюче відчуття закоханості". Любов треба будувати. Любов є великим полум'ям, любов є вогнем. Та якщо вогонь не підтримувати, він гасне і вмирає. Залишається лише попіл. Спочатку любов є полум'ям: все чудово, як у казці. А пізніше, з часом, приходить проза дня, поезія закінчується. Кардинал Оаneels любить повторювати: "Любов - це рішення. Повторюйте усім, що любов - це рішення. Я хочу тебе любити - це не почуття, потяг. Я хочу тебе любити, навіть коли постарієш, якщо життя знищить тебе, якщо захворієш, впадеш. Хочу любити тебе таким (такою), яким (якою) ти є. Криза любові закорінена у недовірі до любові як рішення". Ми вирішили жити разом, навіть якщо не маємо бажання, адже наша любов знаходиться на рівні глибокого акту волі.

Витривалість. Це основна частина справжньо'ї любові, вона необхідна. Залишатися разом тільки тоді, коли все легко і без проблем, та розлучитися при перших труднощах - це не любов. Любов - це витривалість аж до смерті. Це бути разом, не зважаючи ні на що. Разом боротися з труднощами, це об'єднує ще сильніше. Ми повинні зрозуміти, що можемо постійно відкривати один в одному щось нове. Подружжя є місцем стабільності, витривалості, присвячення себе один одному, щоб зрозуміти, очікувати і мати спільну надію. Любити - це не дивитися один на одного, а дивитися разом в одному напрямку. Йти разом одним шляхом, тримаючись за руки і, по можливості, однаковими кроками. Тривати - це разом змінюватися, поступово, день за днем. Разом старіти, вміти разом старіти! Треба відкривати і вміти цінувати, смакувати кожен етап і період подружнього життя. Треба заперечити прислів'я: Любимо три місяці, сваримося три роки, терпимо один одного тридцять років! Треба вміти приймати неминучі кризи. Вони не повинні стати катастрофою. Можуть бути кризами для зростання, в нормальному процесі еволюції і розвитку. Вони можуть нести досвід, якби переходу через пустелю або входу в темну ніч. І саме тоді слід бути разом.                                       

Вірність. Вірність є основною вимогою християнського подружжя. Є вона також основною умовою справжньої любові. Любов є чимось постійним. Не є вона метеликом, який перелітає з квітки на квітку, не затримуючись. Образом любові може бути плющ, який вмирає там, де зачепиться. Вірність є умовою справжньої і цілковитої зміни, єдності. Ми цілковито вірдаємося один одному, і разом віддаємося на службу ближнім і Божому Царству. Але вірність не приходить сама, вона є нелегкою. Треба переконатися, що ніхто не застрахований від спокус. Вистачить піддатися рутині, і перестанемо чувати. Є прислів'я: "Трава зеленіша на полі сусіда". Вірність може є "нотою", яка найкраще підкреслює святість любові, яка оберігає їі від профанацїі. Вірність є основною вимогою християнського подружжя. Є вона також основною умовою справжньої любові. Любов є чимось постійним. Не є вона метеликом, який перелітає з квітки на квітку, не затримуючись. Образом любові може бути плющ, який вмирає там, де зачепиться. Вірність є умовою справжньої і цілковитої зміни, єдності. Ми цілковито вірдаємося один одному, і разом віддаємося на службу ближнім і Божому Царству. Але вірність не приходить сама, вона є нелегкою. Треба переконатися, що ніхто не застрахований від спокус. Вистачить піддатися рутині, і перестанемо чувати. Є прислів'я: "Трава зеленіша на полі сусіда". Вірність може є "нотою", яка найкраще підкреслює святість любові, яка оберігає їі від профанацїі.                      

Жертовність. Не все ПРОХОДИТЬ легко і приємно, не все вдається без зусиль. Думаю, що немає справжньої любові, великої любові, без якогось терпіння. Любити - це також бути здатними терпіти. Немає любові без жертвування себе ближньому. Немає справжнього розвитку без жертви. Постійно ми повинні згадувати слова Ісуса: немає більшої любові за ту, як хто життя своє віддає за своїх друзів Саме благодать таїнства подружжя допомагає жити любов'ю, не зважаючи на відречення. 3 досвіду кожен знає, що жертва з любові гармонізує з радістю і щастям. Може більшу радість відчувати той, хто дає, ніж той, хто приймає.     

Подружжя є таїнством, джерелом благодаті, Божого життя. Є образом завіту Бога з народом. Подружжя є дорогою до цілковитої любові. Дитина народжується із стиснутими долонями. В цьому можна побачити знак вродженого прагнення отримувати, мати, хапати. Треба навчитися протягом життя відкривати долоні, щоб давати ... Тоді людська і Божа любов поєднуються і творять одно. Тоді залишається одна любов. Це важливе свідоцтво, якого сьогодні очікує світ.

о.О.Ю

Початок у віснику ч.2. Продовження в наступному