|
Рік XXV
ч.5 ◊ Неділя 31-ша по Зісланні Святого Духа ◊ 3-го лютого
2008 року
РОЗКЛАД
БОГОСЛУЖЕНЬ
Наступна неділя
7:00 –
Утреня (о. Р. Лобай)
8:00 – Св.
Літургія (о. Д. Паньків)
9:30 – Св.
Літургія (o. O. Качур)
11:30 – Св.
Літургія (о. Р. Лобай)
6:00в. – Св.
Літургія (о. Юрик)
Святі Тайни
Хрещення і Миропомазання – просимо повідомляти один
місяць наперед
Прсв. Євхаристія – заохочуємо бути приготовленими
приступати при кожній Святій Літургії
Сповідь – щонеділі і в свята, в часі Святої Літургії, а
також за приватним зверненням
Вінчання – просимо повідомляти шість місяців наперед
Єлеопомазання – просимо зголошувати завчасно не тільки у
передсмертний час але й у часі тяжкої хворобих.
»
Сьогодні греко-католицькі єпископи з України зустрічаються
із
Папою
Римським
28 січня 2008 року розпочався візит греко-католицьких єпископів з
України до Ватикану під назвою «Ad
limina Apostolorum».
«Ad
limina Apostolorum»
– це стара практика, яка колись стосувалася єпископів, які
душпастирювали довкруги Риму. У 13 ст. вона поширилася на цілий
світ. Кожних 5 років, або коли випадає можливість, католицькі
єпископи з усього світу по черзі прибувають до Риму з візитом «Ad
limina Apostolorum»,
що у перекладі з латинської мови означає «До гробів святих
апостолів». Під час цього візиту вони мають нагоду на особисту
розмову із Вселенським Архиєреєм, проводять спільні богослужіння у
римських базиліках, зустрічі у ватиканських відомствах, а також
мають спільну аудієнцію з Папою. Греко-католицькі єпископи з України
вперше після легалізації УГКЦ приїхали до Риму з таким візитом. Про
цей візит Блаженніший Любомир, Глава Української Греко-Католицької
Церкви, для Департаменту інформації зокрема сказав: «У Церкві
апостоли завжди втішалися особливою пошаною. Верховні апостоли Петро
і Павло обидва загинули мученичою смертю у Римі і там були поховані.
Проща до гробів цих апостолів, зрозуміло, завжди поєднувалася із
візитом до єпископа Риму, наступника апостола Петра – Святішого
Отця, Папи Римського. При цьому єпископи представляють Папі стан
справ у своїй єпархії. Головний акцент під час розмови із Святішим
Отцем робиться не так на майбутнє, як на минуле». За словами
Предстоятеля УГКЦ, у випадку із Східними Католицькими Церквами, з
Папою зустрічається тільки Верховний Архиєпископ чи Патріарх, який
представляє стан справ у певній помісній Церкві. «Цього разу ми
вибрали дещо інший шлях. Щоб дати нагоду
кожному правлячому єпископові самому представити свою єпархію, ми
вирішили, що у візиті «Ad
limina Apostolorum»
візьмуть участь усі наші єпископи», – пояснив Блаженніший Любомир. А
тоді додав: «Така перевірка є надзвичайно корисна. Кожна більша чи
менша організація потребує проведення аналізу стану справ. Так само
і Церква». 28 січня 2008 року, вранці, владики відслужили
Архиєрейську Божественну Літургію в базиліці Святого Петра у
Ватикані. Богослужіння, яке відбулося на престолі святого Василія,
під яким спочивають мощі святого священномученика Йосафата, очолив
Блаженніший Любомир, який також виголосив проповідь українською та
італійською мовами. Співали студенти-богослови Української Папської
колегії святого Йосафата. Сьогодні розпочалися особисті зустрічі
єпископів з Вселенським Архиєреєм Венедиктом
XVI.
29 січня, у папській базиліці Святого Івана на Латерані Блаженніший
Любомир, Глава Української Греко-Католицької Церкви, очолив
Архиєрейську Божественну Літургію. Це була вже друга урочиста Свята
Літургія, яку у Вічному Місті разом відслужили усі греко-католицькі
владики з України з нагоди візиту «Ad
limina Apostolorum».
У часі візиту єпископи УГКЦ відслужать п'ять Архиєрейських Літургій
у римських базиліках. «Важливим елементом візиту «Ad
limina»
є літургічна, молитовна складова, – пояснює цю обставину Блаженніший
Любомир. – Адже фактично молитва і є головною підставою візиту до
гробів святих апостолів Петра і Павла». Особисті зустрічі
відбудуться із Архиєпископом Леонардо Сандрі, префектом Конгрегації
для Східних Церков, а тоді у числі більших груп владики відвідають
інші відомства Ватикану. Візит завершиться 2 лютого.
Оголошення
Ø
Повідомляємо, що можна вирівняти членські внески,
відібрати конверти у церковній залі і при цім відібрати
напис на шибу (помаранчевого кольору) – це дозвіл на паркування
на вулицях біля парафії. З половини січня, зелені написи
будуть не діючими! Написи будуть видаватися тільки членам
нашої парафії.
ØПросимо
парафіян, котрі бажають щоб отці відвідали їх з Йорданською водою,
зголошуватися до поодиноких священиків.
Ø
Лекції приготування дітей до першої Святої
Сповіді і Торжественного Святого Причастя, які не є учнями
Цілоденної Школи ім. Слуги Божого Патріарха Йосифа Сліпого проходять
що неділі в шкільнім будинку . Просимо зголошуватися до п. Андрія
Щуки на ч. тел. (416) 626-5232.
Ø
Повідомляємо, що Загальні Збори ЛУКЖК відбудуться в неділю 17-го
лютого о год. 11:00
ранку
в приміщенні клюбу, в шкільнім будинку. Буде подаватися тепла
перкуска. Присутність усіх членкинь обов’язкова.
Ø
Щосереди в нашій Свято-Миколаївській Церкві відбувається Спільна
Парафіяльна Молитва о год. 6:00
вечора.
Заохочуємо молитовно єднатися з Богом і плекати ніжну християнську
побожність!
Ø
Комітет Українок Канади влаштовує Свято Героїнь
в неділю, 10 лютого, о год. 3:00
поп., в Українському Культурному Центрі при 83-85
Christie
St.
Двері на залю відкриті о год. 2:00
поп.
Ø
В неділю 10 лютого, Крайова Управа Організації Українок Канади ім.
Ольги Басараб відмічує Свято Героїнь.
З тієї нагоди в нас відслужать Панахиду за св. п. Ольгу
Басараб після Св. Літургії о год. 11:30
. Після Панахиди Управа ОУК запрошує до церковної залі на спогад про
Ольгу Басараб і на частування. Просимо до численної участи!
Ø
Церковний Хор Св. Євтимія складає широсердечну подяку за численну
присутність парафіян та за пожертви зібрані на Джерело
минулої суботи на Урочистім Відспіванню Колядок.Пожертви в сумі
$2365.00 були передані п-і Зені Кушпеті.Нехай Предобрий Господь
щедро благословить!
Ø
Складаємо щиросердечну подяку п-і Теклі Соломон за щедрий дар у сумі
$100.,
в пам’ять
покійної матері бл. п. Марії Мерени, на потреби Свято-Миколаївської
церкви. Нехай Предобрий Господь щедро благословить!
П О М И Н А Є М О † П О М Е Р Л И Х
|
4 ІІ 5:00 вечора
бл. п. Йосифа Теплого (28-ма р.) |
|
8 ІІ 7:00 вечора
бл. п. Юрія Бориса (11р.) |
|
9 ІІ 9:00 ранку
бл. п. Орисю, Дарію, Івана Нагніт |
|
11 ІІ 8:00 ранку
бл. п. Євстахію Мацюк |
|
14 ІІ 9:00 ранку
бл. п. Марію Дичковську (40-ий день) |
|
16 ІІ 9:00 ранку
бл. п. Ірину Гузар (40-ий день) |
|
23 ІІ 5:00 вечора бл.
п. Софію Барабаш (14р.) |
ВІЧНАЯ ПАМ’ ЯТЬ
Упокоїлися у Бозі бл. п. Теофіл Турчин (89р.) і бл. п. Михайло
Перекліта (83 р.). Душу покійних поручаємо молитвам наших вірних.
Ми не можемо зробити все, але можемо зробити щось і зробити це
добре.
Сьогоднішнє суспільство, особливо у західному світі, настирливо
переконує нас у тому що коли ми дійсно чогось хочемо у житті, то
все є можливим. Ми лишень потребуємо прикласти для цього достатньо
зусиль і добиватись своєї цілі незалежно від перепон які нам життя
посилає. Чи є це правдою із християнської точки зору?
Св. Павло, у своєму першому посланні до
Kоринтян,
нам каже: «Все мені можливо, але не все мені корисно.
Усе мені можна, та не все будує»
(1Кор. 10-23). З однієї сторони, він підтверджує той факт що людина,
а особливо християнин, має закладений великий потенціал у собі для
виконання різного роду речей, навіть часом неможливих для зрозуміння
простим людським розумом, позбавленим Християнської Віри. З другої
сторони, він нас застерігає від жахливої помилки у нашому думанні,
що коли ми щось хочемо і можемо, то це нам потрібно. Християнська
дійсність, зі слів св. Павла, не полягає у задоволенні наших бажань
і потреб, а у виконуванні Божої волі і тих потреб котрі Він
передбачив для нас у процесі нашого спасіння.
Ми, часто слідуючи псевдо-філософії сьогоднішнього секуляризованого
світу, який ставить у центр потребу людини задовольнити свої
бажання, забуваємо про бажання які для нас має наш Господь, а це
щоби ми, щоб не робивши, мали мир і спокій у серці.
Людина сьогодні, можливо багато більше ніж колись, є поставлена
перед великою кількістю можливостей, часто добрих і приємних речей,
стає їх заручником, бо думає: коли я це можу і воно добре, то я мушу
це осягнути, попробувати, чи придбати. Ми хочемо добру і велику хату
для нашої родини і найкращий одяг та іграшки для наших дітей. Ми
хочемо щоб діти наші здобули престижні професії, мали достаток і не
знали жодних потреб, нужди чи горя. Ми бажаємо здобути для себе і
для них фінансову незалежність і мріємо про те, що вони колись
будуть вдячні за те що ми за них подбали.
Проте, бажаючи всіх цих дібр для нас і наших дітей, ми постаємо
перед фактом, що всі ці наші бажання поволі перетворюються для нас
на великий тягар, часто непосильний, часто такий який позбавляє нас
відпочинку для душі і тіла, приносить стрес, нервозність, забирає
від нас дорогоцінний родинний час, а основне, це наш час на духовну
розмову з нашим Творцем. У кінцевому результаті, ми тратимо мир у
нашому серці.
Слова св. Павла дають нам добру християнську директиву, не старатись
хапатися за кожне добро, не робити все що здається нам добрим, а
приділити увагу тим речам, які нам корисні. Корисні для душі і тіла
як одного цілого, а не поодиноко, корисні з огляду на
наше життя, яке не обмежене узами смерті, корисні, бо є бажанням
Бога для нас, а не лише нашим. Розуміння корисності у словах св.
Павла є також розумінням важливості нашої довіри до Бога. Бог не
вимагає від нас зробити кожне можливе добро, Він лише вимагає щоб ми
робили добро маючи мир і спокій у серці. Бог бажає щоб ми, творячи
добро іншим, не забували про добро якого ми, як і кожна християнська
душа, потребуємо, а це є віра у те що Бог керує нашим життям, а не
ми. Через Його ласки ми щасливі, Він є наш правдивий датель життя і
дібр земних і неземних, а не
ми.
о.
О.К.
Молитва-розваження Архиєпископа Оскара Ромеро
Час від часу, корисно призадуматись і подивитись на речі у
широкій перспективі.
Царство Небесне не є поза нашими можливостями, в дійсності ,
воно є навіть поза нашою уявою.
У нашому житті ми здатні виконати тільки крихітну частку
неперевершеного плану Божого.
Що б ми не робили, все одно ми не можемо осягнути його
правдивого завершення.
У певному сенсі це нам говорить що і Царство Небесне завжди є
поза нашою досяжністю.
Жодний вираз чи речення не в силі передати всього, що людина
бажала би сказати.
Немає молитви у якій ми в повні могли б передати свою віру.
Жодна сповідь не принесе нам досконалості.
Ні одне відвідування потребуючого не може нам дати сенс
виконаного обов’язку.
Ні одна пасторальна програма не є в змозі довершити місію
церкви.
Це все сказане, справді дає правдиву характеристику про те хто
ми - люди - дійсно є.
Ми сіємо насіння яке одного дня проросте.
Ми поливаємо щось, що було посаджене перед нами, надіючись на
віддачу у майбутньому.
Ми закладаємо фундамент, розуміючи що багато більше праці
знадобиться для довершення цілі.
Ми даємо закваску, яка згодом дасть результат далеко більший ніж
наші можливості.
Ми не можемо зробити все, і в усвідомленні цього є певний сенс
нашої свободи.
Це дає нам можливість зробити щось, і зробити це добре.
Воно може не мати свого завершення, але це початок, крок вперед,
нагода для ласки Господньої ввійти у наше серце і довершити
почате.
Ми можем ніколи не
побачити кінцевого результату, але це і є різниця між будівничим
і працівником.
Ми працівники, а не будівничі, служителі, а не месії.
Ми пророки життя небесно, а не нашого -- власного.
|