Вісник Свято-Миколаївська Українська Католицька Церква - Bulletin Saint Nicholas Ukrainian Catholic Church

Рік XXV ч.24 ◊ Зіслання Святого Духа. П’ятдесятниця ◊ 15-го червня 2008 року

Слово вiд хору парафiї iм. св. о. Миколая Чудотворця на тризнi покiйного о. Димитрiя Панькова, 11-ого червня, 2008 р.

Зготовили ми кiлька слiв поминальних, слiв вдячностi, покiйному Митрофорному Архимандритовi, Всесвiтлiшому отцевi Димитрiєвi вiд нашого хору: —хору, який ще тодi званим молодечим хором ново-створеним зустрiчав його, як теж тодi ново-назначеного нашого пароха; хору, який мав шану оспiвувати ювiлейну службу свята 25-рiччя його душпастирської працi; хору, якому припала гiрка вiдповiдальнiсть вiдспiвати похоронну його службу.

Як сказав наш парох о. Роман у своїй прощальнiй проповiдi на парастасi в понедiлок, у всiх парафiян цього храму напевно є особиста згадка i пам’ять про нашого усопшого душпастиря, i це правда—хоч би тому, що їм’я кожного вiн знав на пам’ять, i тому кожного cтрiчав поiменно при Святому Причастiю; хоч би тому, що в о. Димитрiя був промовистий погляд: чи втiхи, чи спiвчуття, чи погляду зненацька у вашу cторону, яким старався зрозумiти, вiдчути, збагнути, успокоїти, чи попросто подiлитися даром Божим, що є життя.

Коли ми хористи помагали йому вiдправляти чин Святої Лiтургiї, знали ми i знатимемо, що небувале в о. Димитрiя було опанування i вiдчуття мiстерiйної драми Дiйства Отця, i Сина, i Божого Духа. А отi виголоси, якi подавав о. Димитрiй нашому хоровi коли жив, подавав i сьогоднi пiдчас чину свого власного похоронення, i подаватиме надалi в наших серцях.

Iстинно був о. Димитрiй взiрцевим душпастиром, бо йшов слiдом Христового прикладу i слова, записаного Святим Євангелистом Iоаном: (гл. 10, р. 27) “Вiвцi мої голосу мого слухають, i я знаю їх.” А хто слухав голосу о. Димитрiя, то чув голос мирної але й потрясаючої молитви. Xто слухав як наш усопший парох бувший виспiвував “Приймiть, їжте”, то вiдчув яке все-охоплююче є Боже Тiло, i якою невимовною була Господева посвята; i хто слухав як дорогий нам о. Димитрiй виспiвував “Пийте з неї всi”, то пiзнав ширину i глибину невичерпного океану Господевої ласки. Будете нам бракувати, Отче, i гiрко, але достойно є нам крiпитися: крiпитися пам’яттю про Вашi служiння нам, ради яких ми душi спасали; крiпитися освiдомленням, що закiнчився трудами i болями засипаний земський шлях Ваш; а особливо, крiпитися знанням про Вашу вiру, що зараз саме настала година винагороди Вашої в колi праведних на небесах, i воз’єднання навiки з Отцем, i Сином, i Святим Духом, Амiнь.

-- склали Жанна Зiнченко (дириґент) i Андрiй Кудла Винницький; виголосив АКВ.

Ø Понеділок 16 червня- Свято Святого Духа. Святі Літургії о год, 8:00 , 9:30 ранку і 6:00 вечора.

Ø Повідомляємо, що з днем 16-го червня ми переходимо на літній (вакаційний) час, який триває до вересня, 2008 року. У зв’язку з цим, не будемо мати Божественної Літургії о год. 6:00 вечора , і також Вечірні в суботу!

Ø В понеділок, 23 червня, 2008 ми розпочинаємо піст, який триває до 11 липня, 2008 включно. Цей піст називаємо Петрівкою, бо він закінчується в навечір’я Свята Свв. Верховних Апостолів Петра і Павла

Ø Цього року Єпархіяльний Марійський Відпуст під кличем “Євхаристія: Хліб Життя” буде проводитися в неділю 22 червня на Горі Марії в Анкастер. Всі родини, котрі святкують свій 25-ий та 50-ий Ювілей подружжя, - просимо зголоситися на особливе благословення. Всіх дітей, котрі прийматимуть або прийняли Перше Урочисте Святе Причастя просимо взяти участь у процесії (10:00 ранку) у урочистому одязі. Заохочуємо наших вірних до чисельної участи в Єпархіяльному Торжестві! З цеї нагоди від нашої парафії є замовлений автобус, який буде від’їжджати від Bloor i Jane. Всіх зацікавлених просимо зголошуватися заздалегідь за квитками до парафіяльної канцелярії на число тел. 416-504-4774 .

Ø Повідомляємо, що у сороковий день відходу у вічність Митрофорного Архимандрита Всесвітлішого о. Димитрія Панькова, відслужиться Св. Літургія і Панахида в понеділок, 14 липня о год. 7:00 вечора.

Ø Ширші Сходини ЛУКЖК Свято- Миколаївської Парафії відбудуться в понеділок 16 червня. О год. 6:00 вечора- Св. Літургія, а о год. 7:00 вечора –сходини в парафіяльному будинку. Присутність усіх членкинь обов’язкова!

Ø В неділю 29 червня о год. 9:30 ранку, о. Петро Бабей відслужить свою останню Святу Літургію у церкві Пресвятої Євхаристії. Після Св. Літургії відбудеться прощальний обід у церковній залі. За подальшими інформаціями просимо звертатися на число тел. 416-465-5836.

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства
про літургійні питання
(Початок статті у віснику за 1 червня)

   7. Інша причина літургійних непорозумінь – так звана «політизація», тобто маніпуляція літургійними звичаями з політичною метою. З другої половини XVIІІ століття українські землі потрапили в залежність від царської Росії та цісарської Австрії. За сто років УГКЦ перестала офіційно існувати в Російській імперії. Ліквідацію Церкви великою мірою офіційно пояснювали «чистотою літургійного обряду», нібито забрудненого чужими впливами внаслідок Берестейської унії. В Австрійській імперії – на території на захід від Збруча – УГКЦ могла розвиватися вільно (саме в ті часи австрійська бюрократія надала нам назву "греко-католики" для розрізнення від католиків латинського обряду, яких називали "римо-католиками"; так воно залишилось і до сьогодні). Але австрійська влада боялася впливів Російської імперії, збудованої на одності обряду, і заохочувала до наслідування римо-католицьких обрядових практик, як дійсно католицьких, щоб протидіяти російським впливам. Так на підставі протистояння «русофільства» й «австрофільства» в наш обряд впроваджувано штучні   елементи.
    8. Щойно митрополит Андрей Шептицький на початку ХХ століття зініціював процес деполітизації нашого обряду. Він збирав фахівців із різних наукових галузей, пов’язаних з літургійним життям (богословів, літургістів, мовознавців), та наполегливо старався на підставі автентичних джерел відтворити автентичний літургійний обряд нашої Церкви. Як результат такої праці видано кілька основних літургійних книг. На превеликий жаль, Перша світова війна і те, що сталося напередодні й після неї, перешкодили реалізації цього прекрасного задуму великого митрополита – повернути нашій Церкві її літургійну автентичність і тим самим пожвавити її духовне життя. Другим чинником, який також ускладнював цей процес, стали залишки різних штучних обрядових "наростів" із минулих десятиліть.
    9. Однак зазначимо, що, незважаючи на великі перешкоди, ідеї літургійної обнови в правдиво католицькому дусі та дусі автентичної традиції християнського Сходу зі смертю митрополита Андрея не зникли. Вони надихнули наш єпископат, духовенство, монашество та мирян, і це триває аж по сьогоднішній день, бо нашим бажанням і надалі залишається не тільки навести лад у літургійній сфері, але, цілковито звільнивши обряд від зовнішніх впливів, зробити його основою помісности нашої Церкви – справді київської,            справді      української.

   Третім чинником, ще недостатньо дослідженим та усвідомленим, є так звана «латинізація» нашого церковного обряду. УГКЦ бракувало власних богословських наукових установ, через що багато майбутніх священнослужителів були змушені здобувати богословську освіту в школах різних країн, де панували різні літургійні течії. Унаслідок цього виникла ситуація, коли, крім штучного запозичування чужих зовнішніх обрядових форм, у багатьох із них сформувався філософський і богословський спосіб думання, не відповідний нашій літургійній практиці. Це породило певний внутрішній конфлікт, який могли б подолати тільки ті, хто розумів таку розбіжність та її негативні духовні наслідки. Важливо чітко розрізняти, в чому власне полягає небезпека; бо навчатись у неукраїнських наукових центрах не є шкодою, а радше великим збагаченням, але тільки для тих, xто добре усвідомлює свою церковну ідентичність.
    10. Митрополит Шептицький у 1928 році заснував Львівську богословську академію. Першу справді рідну наукову установу за останніх 150 років. За цим науковим проєктом пильно стежив його наступник, патріарх Йосиф Сліпий, і ця ідея, виплекана і здійснювана зусиллями отців нашої Церкви останніх часів, продовжує існувати в Українському католицькому університеті та надихає вищі семінарії в Україні та поселеннях. Тому, перераховуючи перешкоди, що їх заподіяла нам так звана «латинізація», ми дивимось у майбутнє з оправданим оптимізмом, адже виростають нові покоління висококваліфікованих знавців нашого обряду, праці яких допоможуть гасити непорозуміння, заспокоювати розпалені уми й емоції і провадити наш добрий нарід у глибокій свідомості справжніх духовних скарбів та краси рідного обряду, а головно в єдності церковного            життя.
    11. Дорогі у Христі, ми старались окреслити образ літургійного життя УГКЦ: з одного боку, потребу літургійної однорідности, з другого – причини непорядків, які турбують нашу Церкву. Сподіваємось, що цей виклад допоможе всім членам нашої Церкви зрозуміти її потреби та актуальний стан і, полишивши всяку незгоду чи нетерпимість, спільно старатися її розбудовувати. Ми цілком свідомі, що цей процес вимагатиме великих зусиль, терпеливости, толерантности й праці. Але все це буде справжнім доказом нашої любови до рідної Церкви, а значить до згуртованих у ній наших братів і сестер. Любови не абстрактної, теоретичної, загальної, але любови до конкретних людей, яким упорядковане літургійне життя стелитиме шлях до спасіння. Як завдаток на цей богоугодний процес уділяємо вам наше архиєрейське благословення.

+ ЛЮБОМИР