РОЗКЛАД БОГОСЛУЖЕНЬ

Наступна неділя

11:30 – Св. Літургія (о. О. Юрик )

7:00 – Утрення   (о. Р. Лобай )

8:00 – Св.  Літургія(о. Р. Лобай)

9:30 – Св. Літургія(о. О. Качур)

11:30 – Св. Літургія (о. Р. Лобай )

УГКЦ святкуватиме 1020-річчя Хрещення Київської Русі у Києві та по всій Україні

27 липня 2008 року при Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві (станція метро "Лівобережна", вул. Микільсько-Слобідська, 5) відбудуться святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України. Урочистості розпочнуться о 9.00 Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолить Блаженніший Любомир. Очікується, що у Літургії візьмуть участь єпископи УГКЦ з України, численні священики і миряни з різних околиць нашої держави, гості з-за кордону. Про важливість цієї події Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, Єпископ-помічник Київської архиєпархії, зокрема сказав: "Ми хочемо подякувати Господу за те, що сталося 1020 років тому, а саме – прилучення українського народу до родини дітей Божих, яке довершилося з ласки Божої та ініціативи великого князя Київського святого Володимира". Владика повідомив, що на святкування запрошено представників усіх єпархій та екзархатів України, "щоб спільною молитвою прославити Господа за великий дар хрещення, яке отримала наша земля". "Окрім того, хрещення отримав кожний із нас, вірних УГКЦ, тому це святкування повинно стати доброю нагодою для кожного зокрема подякувати Богові за дар віри, а з другої сторони – відновити свій зв‘язок з Ісусом Христом. Саме для цього після Божественної Літургії біля Дніпра буде здійснено обряд освячення води із чином відновлення хресних обітів", – розповів Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. На завершення святкування відбудеться концертна програма за участю хору "Дударик" зі Львова та дитячо-молодіжного ансамблю "Коралі" із Вишгорода. "Сподіваємося що це свято принесе плоди для цілої Церкви, а прочани, які прибудуть із різних куточків України, понесуть до рідних домів відновлену свідомість своїх християнських коренів, а зокрема,  свідомість київських коренів нашої Церкви, адже Українська Греко-Католицька Церква є Церквою Володимирового хрещення", – сказав на завершення Владика Богдан. 27 липня в усіх греко-католицьких парафіях України відбудуться подібні подячні Служби Божі за дар Хрещення з відновленням хресних обітниць. Ієрархія УГКЦ також братиме участь у тих заходах, які з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі організовує держава.

  Завершився візит Кардинала Леонардо Сандрі в  Україну

"Україна має велике майбутнє. Це багата на природні ресурси країна, але найбільшим вашим багатством є люди, вірні вашої Церкви. Зустрічі, які я мав з семінаристами, монахами і монахинями, молоддю, священиками, єпископами, мирянами, дали мені можливість пересвідчитися, що члени вашої Церкви повні життя, їм характерний дух відкритості та ентузіазму", – сказав Кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков, під час брифінгу для ЗМІ на завершення свого візиту в Україну. 15 липня – останній день візиту Кардинала Сандрі. Того дня він відвідав будівельний майданчик, де зводиться майбутній Патріарший центр УГКЦ у Києві. Тут йому було представлено вже виконаний об'єм робіт та подано інформацію про плани на майбутнє. "Я бачу, що ваша Церква росте, так як росте цей прекрасний собор тут на лівому березі Дніпра. Ви робите важливі кроки, які послужать вам у майбутньому", – сказав відтак Кардинал Сандрі, резюмуючи побачене. Тоді відбувся брифінг для журналістів, а після цього у заміській резиденції Глави УГКЦ – прощальний обід. На згадку про відвідини України Блаженніший Любомир подарував гостеві панагію – знак архиєрейського достоїнства у Східній Церкві. Візит Кардинала Сандрі в Україну розпочався 10 липня. Упродовж шести днів перебування у нашій країні він у Львові мав зустрічі з семінаристами п'яти семінарій УГКЦ в Україні, студентами та викладачами Українського католицького університету.  У Києві він зустрічався з представниками державної влади,  "Для мене ця подорож стала скріпленням у вірі", – сказав на завершення свого перебування в Україні Кардинал  Сандрі.

 

ОГОЛОШЕННЯ

Ø  Повідомляємо, що з днем 16-го червня ми перейшли на літній (вакаційний) час, який триває до вересня, 2008 року. У зв’язку з цим, не будемо мати Божественної Літургії о год. 6:00 вечора, і також Вечірні в суботу!  

Ø  У п’яту річницю відходу у вічність бл. п. Кир Ізидора Борецького першого довголітнього Єпарха Торонта і Східньої Канади відслужать поминальну Божественну Літургію з Панахидою у нашому Свято-Миколаївському Храмі в середу, 23 липня, о год. 7:00 вечора.

Ø  Повідомляємо, що в неділю, 21 вересня  від год. 1:00 – 6:00 поп. відбувається Другий Парафіяльний Пікнік/Барбекю  в Bellwoods Park . Запрошуємо наших парафіян до численної участи!! Просимо бажаючих до добровільної праці зголошуватися до парафіяльної канцелярії на число тел. 416-504-4774 .   

Ø  Управа Братства Колишніх Вояків 1-ої Української Дивізії  УНА Станиця Торонто, повідомляє що у вівторок, 22 липня, о год. 7:30 вечора, відслужать панахиду в 64-тю річницю боїв під Бродами в Свято-Миколаївському храмі.

Лист був написаний
26 квітня 2008 року Божого

Лист Блаженнішого Любомира до Блаженнішого Митрополита Володимира,
Предстоятеля Української Православної Церкви

«Пасха – друг друга обіймімо і
всі промовмо: браття!»

Ваше Блаженство!

Радісно звертатися до Вас у дні Пасхи Христової – початку нового творіння, що ним є і Воскреслий Христос, і ми – Його Тіло. Радісно, бо й ми спільно можемо дати благословення новому творінню – воскресінню єдиної помісної Церкви в Україні. Ця Церква – Київська митрополія – вже існувала в історії, взявши початок із Хрещення Руси-України святим рівноапостольним князем Володимиром. Після століть славного розвитку Київська Церква, подібно до самого Христа, пройшла через неправедні суди, приниження, аж до Голгофи переслідувань і болю роздорів. Тепер приходить час «триденного воскресіння», щоб, подібно до Христа, злучити всіх розділених у єдине воскресле церковне Тіло.
Нема потреби вкотре згадувати, наскільки важливо знову віднайти одні одних у церковній Повноті. Ми, українські греко-католики, не раз свідчили про готовність до співпраці у творенні єдиної помісної Української Церкви. Свій підхід до еклезіологічних її підстав ми висловили, зокрема, в нашій „Екуменічній концепції УГКЦ” та в посланні «Єдиний Божий народ на Київських горах», виданому з нагоди повернення до Києва осідку Глави УГКЦ. У цьому зверненні до Вас ми прагнемо наголосити на декількох принципових моментах:
1. Єдина Христова Церква існує сопричастям помісних Церков, вона є іконою Пресвятої Трійці, божественна єдність якої є сопричастям різних і рівних Іпостасей.
2. Єдина помісна Українська Церква воскресне сопричастям Церков київської традиції, які самі себе і одна одну вважають спадкоємицями Свято-Володимирового Хрещення. Кожна з Церков іпостасно-самобутня у власному очоленні і священноначаллі, кожна рівна у звершенні Таїнства спасіння.
3. Як жодна з Іпостасей Пресвятої Трійці не є

цілою Трійцею, так і жодна з Церков київської традиції не є цілою Київською Церквою чи її єдиною підставою.Із визнання Церкви Христової сопричасною спільнотою Церков випливають такі дії на шляху до створення єдиної помісної Церкви в Україні:
1. Церкви київської традиції взаємно визнають себе Церквами-Сестрами.
2. На підставі літургійного Символу віри Церкви визнають сповідування кожною з них однієї й тієї самої віри семи Вселенських Соборів.
3. Церкви визнають дійсність і благодатність Святих Таїнств у кожній з них і, як наслідок, правосильність єрархічних структур усіх Церков київської традиції.
4. Імена предстоятелів Церков-Сестер київської традиції записуються в диптихи кожної з них. Предстоятелі Церков поминають одні одних на Великому вході Божественної Літургії.
Ці кроки в напрямку сопричастя Церков київської традиції потребують свого доповнення у розвитку сопричастя наших Церков із Церквами царгородської, римської і московської традицій, аби і з ними втілилась єдність рівних і різних. Неприпустимо замість розвитку сопричастя розривати вже існуюче спілкування УГКЦ з Римською, УПЦ з Московською Церквами чи нехтувати історичною пов’язаністю усіх Українських Церков із Царгородською Церквою-Матір’ю. Натомість нашим Церквам потрібно спільно розробити пропозиції щодо розвитку сопричастя з Церквами Царгороду, Риму і Москви і скерувати їх до предстоятелів цих Церков. За потреби ці пропозиції можуть бути підтримані державною владою, одначе, роль її не має бути вирішальною. Головні засади цих пропозицій, на нашу думку, мали б бути такими:
1. Помісна Українська Церква, яка існує сопричастям Церков київської традиції, визнає Царгородську, Римську і Московську Церкви Церквами-Сестрами;
2. Церкви Царгороду, Риму і Москви визнають об’єднану помісну Українську Церкву Церквою-Сестрою;
3. Помісна Українська Церква і Церкви-Сестри Царгорода, Риму і Москви спільно визнають одні в одних єдність віри семи Вселенських Соборів і благодатність святих Таїнств.

 

(Продовження у наступних номерах із листом відповіддю від Священного Синоду Української Православної Церкви 16 липня 2008 року.)