Звернення керівників християнських Церков України до українського народу

Дорогі браття і сестри, співвітчизники!
Усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться,
і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть.    (Мф. 12,25)

В умовах, коли знову в нашій державі загострюється політичне суперництво, що підриває основи нашої державності, коли провідні державні інституції не можуть знайти порозуміння, а розчарування, байдужість та зневіра опановують суспільство - християнські Церкви України вважають своїм обов'язком звернутися до вас з викладенням свого погляду на ці проблеми та можливі шляхи їхнього подолання. Ми переконані, що незалежність нашої держави - дар Божий, яким ми повинні розпоряджатися мудро і зважено, примножуючи, а не марнуючи дане нам Господом. Заповідана Спасителем любов до ближнього, як до самого себе (Мф. 22,39) повинна виявлятися не тільки через любов до окремих осіб, але й через любов до всього українського народу, як до своєї великої родини.Ознакою істинної любові є жертовність, коли заради того, кого любиш, готовий віддати - і віддаєш - найцінніше, включно з самим життям. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15, 13) - говорить Господь Ісус Христос. Заради спасіння свого народу від гніву Божого пророк Мойсей був готовий прийняти на себе покарання за його відступництво. «Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9, 3) - говорить апостол Павло. Ці приклади жертовної любові до свого народу повинні надихати кожного з нас, а особливо кожного, хто наділений владою, на служіння Україні. Влада дається Богом для того, щоб її носій, тримаючи в руках меч закону, захищав

стоїть над ним. Той, в чиї руки дана влада, - законодавча, виконавча чи судова - повинен пам'ятати, що за її використання він дасть відповідь не тільки перед суспільством та судом історії, але й перед Самим Богом - чи добро і карав зло. Кожен представник влади є невід'ємною частиною народу, а не служив він народові, виявляючи любов до нього, чи служив він самому собі? Сьогодні ми вважаємо особливо актуальними винесені в епіграф євангельські слова. Це - нагадування всім, що боротьба за кращий політичний устрій, за утримання або перерозподіл владних повноважень може привести до остаточного руйнування нашого державного дому. Не раз в історії українського народу непримиренна боротьба між його провідниками приводила до знищення державності. Міжусобні чвари князів, боротьба між собою гетьманів часів Руїни, взаємне поборювання керівників національно-визвольного руху в XX ст. - все це сумні приклади того, як у боротьбі за владу над Україною руйнувалася сама Україна, нищилася її державність, чим вміло користувалися супротивники. Не варто повторювати цих помилок! Дорогі          співвітчизники!
На керівниках лежить велика відповідальність за долю України, але це не означає, що частини цієї відповідальності не несе кожен з нас. Не потрібно чекати, доки хтось інший вирішить наші проблеми. Якщо кожен на своєму місці в міру можливого працюватиме на славу Божу та благо України - тоді ми дійсно зможемо виправити недоліки нашого державного і суспільного життя. Не зважаючи на політичні конфлікти за час незалежності України наш народ ніколи не опускався до вуличних заворушень чи збройного протистояння, а громадянські протести завжди носили мирний характер. Це свідчить про мудрість і зваженість народу, яка є запорукою можливості знайти порозуміння. Цим спільним зверненням ми хочемо показати приклад того, що, не зважаючи на об'єктивні відмінності між нами, ми можемо працювати разом. Віримо, що і політики та державні діячі, залишаючись прихильниками різних поглядів, зможуть знайти форми співпраці на благо України. Зневіра і розчарування не повинні зупиняти нашого суспільного поступу, бо тільки на нас, громадянах України, лежить відповідальність за те, що буде з нашим спільним домом завтра. Молімося Богові за владу і народ, працюймо разом - і нехай Господь допоможе нам! Закликаємо на всіх вас Боже благословення!

ОГОЛОШЕННЯ

Ø  Сьогодні по кожній Св. Літургії, Лицарі Колумба, Відділ Митрополита Андрея Шептицького в притворі церкви будуть принимати пожертви на оборону життя-проти абортів і евтаназії. .

Ø  Повідомляємо, що Ширші Сходини ЛУКЖК Свято-Миколаївської парафії  відбудуться в середу 22 жовтня о год. 7:00 вечора у парафіяльному будинку. Присутність членкинь обов’язкова!

Ø  Українсько-Канадський Дослідчо-Докумантаційний Центр запрошує Вас на День Відкритих Дверей присвячений відзначенню 75-их роковин Голодомору-Ґеноциду в неділю 26 жовтня від 2:00 дo
5:00 поп. в Інституті Св. Володимира-
620 Spadina.

Ø  Товариство Українських Колекціонерів запрошує на Виставку Українських марок, грошей та інших збірок 1-го листопада від
10-ої ранку до 6-ої вечора в Суспільні Службі Українців Канади-2445 Bloor Street West.

 (Продовження)
 

На цьому Синоді було визначено тему і рік проведення наступної сесії Патріаршого Собору. Згідно з текстом постанови, тема 5-ї сесії - монашество. Чи вибір теми був спричинений підсумками роботи Собору монашества, чи були інші передумови?
І ця обставина і інші. Упродовж минулих шістьох років в Україні відбулися шість дуже важливих зустрічей монашества (Собор монашества, – авт.), де були розглянуті різні проблеми і де, на підставі тої великої праці, що була зроблена, було усвідомлено про потреби монашества, і то не тільки в Україні, але також і поза її межами. І тому Синод, беручи до уваги те все, що напрацьоване і ті проблеми, які були представлені, і той факт, що ті проблеми є також присутні в інших частинах нашої Церкви, вирішив провести наступну сесію Собору на тему монашества, а перед тим призначив ще 3 роки для її підготовки.

Чому ж якраз монашество? Монашество від самих початків у Церкві було, є, і буде немов би серцем християнського життя. "Це є люди, які зобов’язуються радикально, дуже серйозно сповняти Божі заповіді і вони тим самим стають зразком для других. Їхня посвята Богові, посвята ближньому, це є той елемент, який робить дану Церкву сильною, духовно сильною. І тому Церква мусить звертати велику увагу на цих людей, яких Господь Бог кличе і які на цей поклик відповідають... І якщо є достатнє число таких людей, які то Боже запрошення приймають і здійснюють, настільки Церква є духовно сильна", – сказав Глава УГКЦ. А сила Церкви, за його словами, в її духовності, "не в багатстві, не в тому, скільки майна має, які впливи має, яку політичне становище в країні. Це не є сила Церкви. Сила Церкви є у її духовності, наскільки вона живе Божим Духом. А монашество, воно тут є в першому ряді, це є найкраще здійснення того християнського ідеалу, який другі підхоплюють і разом тоді становлять духовно здорову Церкву.

У постановах Синоду читаємо про затвердження статуту Патріаршого катехитичного фонду під назвою "Катехизм УГКЦ". Яка мета і які завдання цього фонду?
Вже декілька років ми працюємо над тим, щоб представити вірним нашої Церкви катехизм — значить пояснення правд віри, беручи під увагу віру Святої Церкви взагалі, але також специфіку нашої власної традиції. Ми належимо до тої візантійської традиції, яка, почавшись з Єрусалиму, перейшла Візантію і, вкінці, опинилась у Києві і наш народ прийняв оцей дар Божої святої віри. Але прийняв його у свій спосіб, так як кожний народ, кожна культура це робить. У катехизмі ці правди святої віри будуть належно пояснені, так що кожний зможе з нього користати, не тільки спеціалісти чи богослови, але кожний віруючий. Над цим проектом працюємо і вже багато тепер зроблено, так що ми надіємося у найближчих роках могти цей катехизм, це пояснення правд нашої віри, у відповідній друкованій формі передати нашим вірним. Але тут є особливості фінансового характеру — ця праця вимагає співпраці багатьох людей, яким інколи треба фінансово віддячитись щонайменше за їхню подорож, бо це люди з різних частин нашої Церкви, і є певні кошти пов’язані з цим. Ми також мусимо бути свідомі того, що наша Церква існує у різних країнах, на різних континентах, де вірні нашої Церкви вже не володіють українською мовою так легко, як, наприклад, ми, які живемо тут в Україні. Ми хочемо їм також передати скарб нашої віри, пояснити те, у що вони вірять, бо вони теж є членами нашої Церкви. То значить, що ми будемо змушені цей катехизм також перекладати на інші мови. А крім того, не тільки задля членів нашої Церкви, але також ми хочемо поділитися з другими тою особливістю нашого сприймання святої віри і нашого способу життя, здійснювання Божої волі в нашому народі, в нашій культурі. Це все вимагає певних коштів і ми встановили цей фонд, щоб він міг поволі збирати потрібні кошти, щоб могти здійснювати цей великий проект підготовлення і перекладу на інші мови.

І минулого і позаминулого року були засновані фонди: чи то на підтримку новостворених парафій, як це було на Синоді у 2007 році, чи "Андріїв гріш" — фонд для підтримки вірних УГКЦ там, де ще нема сталих структур Церкви. Наскільки ефективні такі рішення і чим покликані?
Церква є самобутня установа. Церква, яка не пережила переслідувань, знищення, ліквідації, утисків з бігом десятиліть, чи навіть століть, збирає звичайно певні засоби, якими може оплачувати свої потреби. Наша Церква знайшлася в цьому столітті в дуже трудному фінансовому положенні, бо всі добра, які Церква мала, які були колись в минувшині подаровані Церкві і з яких Церква могла оплачувати усі свої потреби, були забрані і ще до сьогодні нам не повернені. Так що одиноким джерелом, яке ми маємо, це є пожертви наших людей, пожертви з доброго серця. То не є якісь відсотки з якихось заробітків, але прямо пожертви з доброго серця багатьох людей. Ми стараємося ті біжучі, парафіяльні потреби покривати в рамках даної парафії чи єпархії, що, на загал, вдається. Але є такі, які сягають поза межі однієї парафії, чи єпархії, чи навіть митрополії. Ми тоді звертаємося до вірних нашої Церкви цілого світу, щоб допомагали своїми пожертвами. У такий спосіб ми розв’язуємо фінансові потреби нашої Церкви.

Ми не сподіваємося, що всі люди будуть на все давати якісь пожертви. Є, наприклад, люди, які самі пережили еміграцію, які самі пережили дуже трудні початки, які може вже сьогодні розв’язали свої проблеми, мають достатні засоби. Вони дуже добре розуміють, що то значить бути емігрантом. Отже вони готові допомогти на ту ціль. Інші, може, відчувають, як то важливо є для Церкви, для народу, щоб була християнська еліта. Отже вони готові підтримати Український католицький університет. І так в кожній такій потребі є люди, які особливо відчувають у своєму серці бажання допомогти в тій, чи іншій ділянці і на це складають.

Безумовно, було б добре, якби ми не мусіли обтяжувати наших вірних. Але, бачите, у цей спосіб Господь Бог, який дає натхнення людям, щоб допомагали Церкві, показує нам, що ми в Божих руках, що ми не живемо із зароблених грошей, що ми з трудом мусимо усе це робити. Ще один такий приклад, дуже виразний сьогодні. Ось ми будуємо храм Воскресіння Христового у Києві. Це не є храм тільки для Києва, це є храм як символ єдності нашої Церкви. Як приємно, що збірка на це приходить з Бразилії, з Аргентини, з Канади, з Австралії, з України, з Західної Європи. Оці заробітчани, що важко працюють в Італії, Іспанії, Португалії відгукуються, помагають. Одним словом, увесь народ не якимись величезними датками, але, власне, дрібними, але щирими — разом будує цей храм.