Учасники конференції "Молодь у Церкві ІІІ тисячоліття: Рік після Собору" просять активніше впроваджувати резолюції Собору на місцях

"Доцінюємо особливу увагу до молоді нашого Патріарха, яку ми мали нагоду також відчути в часі конференції, в його бажанні бути з нами, слухати і чути нас. Блаженніший Любомир, як Батько і Глава Церкви, наголошує нам на важливості любові до Бога і Церкви, яка проявляється також через молитву, Святі Тайни, пошанування рідної книжки, культури та історії. Самовдосконалення, на його думку, це ключовий аспект формування, становлення і розвитку людської особистості, християнина і громадянина, яка приходить через Боже Слово у читанні і розважанні Святого Письма", – написали учасники конференції "Молодь у Церкві ІІІ тисячоліття: Рік після Собору" у зверненні до своїх ровесників. Конференція, головним завданням якої був аналіз стану виконання напрацювань та резолюцій молодіжного апостоляту УГКЦ, представлених на IV сесії Патріаршого Собору (Київ, 13 - 19 серпня 2007 року), відбувалася 23 - 26 жовтня 2008 року у м. Новояворівську (Львівська обл.), у рамках програми Року християнського покликання. У свою чергу, у зверненні до Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ учасники конференції висловили слова вдячності "за утвердження соборових пропозицій в синодальних рішеннях нашої Церкви, як утвердження віри у співдію молоді та Батьків Церкви"."Проте, з великою долею гіркоти, – читаємо у документі, – мусимо також відзначити, що за останній рік зроблено ще дуже небагато для впровадження в життя резолюцій та документів Собору.

Особливо невтішною залишається ситуація на місцях, в окремих деканатах та парафіях. На жаль, для багатьох вірних, як також духовенства, праця Собору залишилась лише гарною, проте далекою подією, яка не має відношення до окремої особи чи спільноти". Тому учасники конференції просять синодальних отців "про сприяння та заохочення духовенства та вірних поодиноких єпархій брати на себе відповідальність за сучасне та майбутнє нашої Церкви, яким є особливий дар людського життя – молодість".

До свого звернення, як знак турботи, учасники конференції додали, випрацювані під час секційних дискусій, пропозиції (див. у додатку). Вони, відповідно до того, як проходила праця у секціях під час IV сесії Патріаршого Собору, представлені у шести темах.

ОГОЛОШЕННЯ

Ø  Повідомляємо, що Ширші Сходини ЛУКЖК проходитимуть в неділю, 16 листопада, о год. 11:00 ранку в парафіяльнім будинку. Присутність членкинь обов’язкова!

Ø  Ширші Сходини БУКК  відбудуться в середу, 19 листопада, о год. 7:00 вечора. Присутність членів обов’язкова!

Ø  В нашій Свято-Миколаївській церкві закінчили заложення нових килимів на суму $30,000. Складаємо щиросердечну подяку усім які до тепер склали датки на цей проект. Як що є бажаючі, то ще можуть причинитися до цього проекту.

Ø  В місяці листопаді проводиться збірка на  потреби Українського Католицького Університету.  Бажаючі можуть зложити свої датки на недільну тацу, чітко зазначуючи ціль.

Ø  В неділю 9 листопада припадає Поминальний День Українського Воїна. Соборна панахида і зложення вінків біля пам’ятника Невідомого Воїна в Українсько-Канадському Меморіальному Парку (Scarlett Rd.) відбудеться о год. 2:00 поп.

Ø  Нічне Чування розпочнеться в суботу,
15 листопада  о год. 6:00 вечора і закінчиться Благодарственною Літургією о год. 8:30 ранку в неділю 19 листопада в катедрі св. свщм. Йосафата (143 Franklin).

Ø  Конґрес Українців Канади, відділ Торонто, закликає всю українську громаду до участі у спільному вшануванні жертв  Голодомору-Ґеноциду 1932-33 років в Україні, в суботу 22 листопада. Живий Ланцюг Пам’яті із запаленням свічок, від Консульства України до Української Суспільної Служби, вздовж вул. Блур, почнеться о год. 5:00 поп. Маніфестація закінчиться соборною панахидою, о год. 6:00 вечора в церкві St. Olaves (360 Windermere).

ПОЯСНЕННЯ    ВЕЧІРНІ

1.   Шляхами    історії.
   Вечірня - це дочка св. Літургії. Самостійною відправою вона стала тоді, коли Службу Божу перенесено з вечірніх годин на ранішні. Тут вона прийняла у спадок всі молитовні надбання перших сторіч християнства.
     За "Апостольськими постановами" (IV ст.). Вечірня виглядала ось як: "А коли настане вечір, - дає повчання автор, - то ти, єпископе, збереш церкву. Після того, як вони прокажуть світильний псалом (—140-ий; nop. кн. 2, гл, 59), диякон мовитиме молитву за катехуменів, енергуменів, випробовуванців і каянників, як це ми вище сказали. Якщо їх відпуститься, диякон проказуватиме: Збережи й розбуди нас, Боже, через твого Христа. Розбуджені ж, просімо в Бога милосердя і Його помилування; за ангела - наставника миру; за добре і корисне, за кончину християнського життя; за вечір і ніч супокійну й вільну від гріха та щоб решту свого часу нашого життя провести бездоганно. Самих себе доручімо взаємно нашому Богові через Його Христа" (Кн. 8, гл. 35-36). Наприкінці диякон виголошував: "Вставши помолімось.,.", а тоді єпископ проказував молитву. Вона дуже схожа на теперішню коліноприклонну молитву з Вечірні П'ятидесятниці, на її 3-тю частину ("Безначальний Боже"). Опісля єпископ читав "молитву покладення рук", змістом якої є звеличення Бога-Творця. Відправа закінчувалася виголосом:     "Відійдіть                        у           мирі".
       Аквітанська прочанка, Етерія (1), подає нам цілий опис єрусалимської Вечірні IV-гo сторіччя. Після того, як народ зібрався в гарно освітленій церкві, "хтось з священиків проказує псалом, а всі відповідають; потім є молитва. Далі хтось з дияконів мовить псалом, і також є молитва. За третім разом хтось з клириків проказує псалом, і третій раз є молитва й згадується усіх. Після того, як проказано три молитви, ось і кадильниці вносять у печеру Воскресіння, щоб уся базиліка Воскресіння сповнилась пахощів" (Проща, 24, 10). Етерія в різних місцях підкреслює, що окремі пісні, псалми або антифони так добираються, щоб вони були "відповідні до дня і місця" (там же, чч. 44, 24. 29, ЗО).
     Ці зауваження мають для нас особливе значення, бо як записано їх у часи здійснеяня постанов Лаодикійського синоду (347 p.), який намагався довести богослуження до одновидності, зберігаючи однак в них спосіб виконання, сприймальний учасниками відправи. Отож вирішено, "що на зборах не слід лучити псалмів, але кожний псалом треба читати, залишивши проміжок" (кан. 17). Вальсамон додає тут своє пояснення: "Отці постановили, щоб на церковних зборах не читали псалмів безперервно, але щоб у проміжках давати якесь читання, щоб народ трохи спочивав, і знову молився" (там же).
     Пропагатором цієї Ідеї стан спершу св. Василій Великий (+379 p.), пишучи: "Думаю, що воно корисно

також у призначених часах внести в ті моління і псалмоспів якісь різниці й відмінності, бо коли завжди те саме кілька разів повторяти, то душа стає холодна, байдужа й розгублена. І навпаки, при зміні й різнорідності співу псалмів та пісень кожночасно відновлюється прагнення, а й розбуджується наша увага" (ШП. 3). У своєму ж листі до неокесарійських клириків (375 р.) св. Василій пише: "Тепер вони (учасники відправи) є поділені на дві частини й наперемінку співають підспівуючи; цим вони воднораз і наснажують своє роздумування над Святим Письмом, і втримують свою увагу, уникаючи розгубленості. Потім знову одні, під проводом першого, розпочинають, а решта - підспівують. Так ото, коли вони проводять ніч на розмаїтості псалмоспівів, з додатковими молитвами, вже починає світати... " (Лист 207).
    У подальших сторіччях (V-IX) відбувається нагромадження молитовного матеріалу. Між літургістами тих часів маємо знаменитих святих мужів, обдарованих талантами музики й поезії. Це вони прокладають нові шляхи на розлогому полі літургійного вислову релігійних почуттів. Ось визначніші з них: св. Авксентій (+ 470 р.) - "витінський подвижник", укладає короткі вірші - "тропарі" на прославу Бога, апостолів, мучеників, давши почин цілій тропарній системі молінь. Св. Роман Солодкоспівець (V-VI ст.), порвавши з класичною поезією, до речі, мало зрозумілою для загалу, створює новий тип поліметричної поезії - "кондак", що й собі створив окрему систему, яка залишила свій вплив аж до XII сторіччя. Потім виходять на арену церковної поетичної творчості такі автори: Софрон Єрусалимський (+ 638 p.), Андрій Критський (+ 740 p.), Іван Дамаскин (+ 753 p.), Косма Маюмський (+ 760 p.), Стефан Саваїт (+ 794 p.), Теодор Студит (+ 826 p.), Теофан Начертанний (845 р.) і Йосиф Піснописець (+ 886 p.). Усі вони творці стихир на різні свята року.
    Цей багатющий молитовний матеріал перетворюється поволі в окремі типи Вечірні. Цього роду літургійні переміни визрівають, ростуть та звершуються головною мірою в двох осередках церковного життя тих сторіч: в соборних храмах і в чернечих обителях.
     Найвизначнішим осередком східного чернецтва давнини була обитель св. Сави поблизу Єрусалима. Власне там утворюється той тип відправи, який мав згодом вирішальний вплив на формування сучасної Вечірні. Вона, згідно з документами VI ст., мала ось такий уклад: Псалом 140-ий, Єктенії велика й прохальна, Світе тихий, Сподоби Господи, Нині отпущаєши; на 103-ій псалом є лише припущення (натякає на нього) св. Теодор Студит у своїй 73-ій проповіді). Часослови IX ст. вже мають у вечірній відправі 103-ій псалом - гимн прослави Творця - є "предначинательним". До складу цієї Вечірні входять також 18 катизма з трьома "Слава" й "Алилуя" та із змінними стихами на різні дні для антифонного співу(2).