За "від голоду конаючих братів" УГКЦ молилася ще у 1933 році

   У суботу, 22 листопада, Українська Греко-Католицька Церква, разом із іншими Церквами та релігійними організаціями України, буде торжественно поминати невинні жертви трагічного Голодомору 1932-33 років. Зібрані на своєму Митрополичому Синоді 29-30 жовтня цього року, єпископи УГКЦ постановили "підтримати та всебічно сприяти належному проведенню відзначення 75-ти річчя Голодомору в Україні, широко залучивши до цього можливості наших парафій".

    У свою чергу, листом до всіх отців-душпастирів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, доручив священнослужителям відзначення 75 річниці Голодомору "належно провести на парафіяльному рівні та взяти участь у офіційних місцевих відзначеннях". У рамках поминальних днів у всіх парафіях УГКЦ буде відслужено заупокійні Святі Літургії та панахиди з відповідними проповідями. Також запропоновано організувати походи на могили покійних, провести траурні академії, запалення свічок у вікнах тощо. У ці дні серед вірних Церкви буде поширено Пастирський лист Митрополита Андрея (Шептицького) та єпископату УГКЦ з проханням про поміч голодуючим на Великій Україні.
   "Україна в передсмертних судорогах. Населення вимирає голодовою смертю. Побудована на несправедливости, обмані, безбожництві та деправації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни", – писав до вірних УГКЦ Митрополит Андрей (Шептицький) у липні 1933 року. Усвідомлюючи, що немає можливості допомогти голодуючим безпосередньо, Митрополит Андрей закликав молитися за страждаючих:

 "Безсильні принести яку-небудь матеріяльну поміч конаючим братам, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всенародною жалобою, жертвами і всіми можливими добрими ділами християнського життя, випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії на людську поміч". Крім того, автор просив усіх християн цілого світу, усіх віруючих в Бога, а особливо всіх робітників і селян "долучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу"  

Департамент інформації УГКЦ

ОГОЛОШЕННЯ

Поминальну панахиду за жертви  Голодомору-Ґеноциду 32-33 років відслужать сьогодні після Божественної Літургії о год. 9:30 і 11:30 ранку.

Сьогодні,  День Пам’яті Жертв Голодомору в кожній парафії. Членкині ЛУКЖК влаштовують парафіяльний Голодний Обід після кожної Божественної Літургії. Також буде висвітлений фільм про Голодомор. Просимо пожертвувати датки на Проекти Голодомору!

Ø  Хор Левада запрошує на Передріздвяний Базар який відбудеться в неділю 7 грудня від
год. 8:00  ранку  до 2:00 поп. в нашій Свято-Миколаївській парафії. Просимо до численної участи!

Ø  Храмовий Празник будемо святкувати в неділю, 21 грудня:  Божественна Літургія
о год. 11:30 ранку, Празничний Обід
о год. 1:30 поп. у церковній залі. Квитки можна придбати у кіоску БУКК або в парафіяльній канцелярії (416-504-4774). Просимо до численної участи!

Ø  Ширші Сходини БУКК проходитимуть в середу 26 листопада, о год. 7:00 вечора у парафіяльнім будинку. Присутність членів обов’язкова!

Ø  День Духовного Переосмислення (Реколєкції) для мужчин, організований членами БУКК, проходитиме в суботу 13 грудня від год. 9:00 ранку до 7:00 вечора в нашій Свято-Миколаївській парафії, під проводом о. Олега Качура. Зацікавлених просимо звертатися до п. Романа Колоса за числом тел. 416-766-6166.

Ø  Повідомляємо, що у церковному віснику залишилось пару місць на оголошення (реклами) на 2009 рік, починаючи від $375. Просимо зацікавлених звертатися до п. Мирона Дилинського на число тел. 416-239-7139 або (моб.) 416-670-4480.

Ø  Запрошуємо українську громаду відвідати Трипільську Виставку в ROM (Bloor & Queen’s Park) яка триватиме від 29 листопада до кінця березня. Український День Спадщини проходитиме в неділю 30 листопада від 10:00 ранку до 5:00 поп. Квитки на виставку можна купити по кредитівках і по інтернету (треба включити гасло/password КYIV), тоді $2.00 з кожного купленого квитка повертається до КУК.

Продовження…

    Особливістю Вечірні є також її молитовне завдання. У християнську давнину (III ст.) "Апостольські постанови" визначили його такими словами: "Ввечері ж (молитви), - дякуючи за те, що (Бог) дав нам ніч для відпочинку після цілоденної праці" (8, 34). Цю думку в наступному сторіччі доповнив і поширив св. Василій Великий у своїх повчаннях, пишучи: "Коли день закінчиться, треба подякувати Богові за все те, що Він нам дав, і за те, що доброго ми вчинили. А й провини слід визвати, бо - чи ми свідомо, чи несвідомо провинилися ділом, словом або самою лише гадкою - за все нам треба переблагати Бога на        молитві".
    Три елементи - прославлення Бога, просьба про дари, каяття за провини - лягли в основу поділу Вечірні. І - частина - це прославлення Бога Творця, Подателя благ; II - здебільшого є висловленням прохань; III - частина, зокрема тоді, коли вона поєднується з литією і має покаянний тон. Хоч ці три елементи виразно виявляються в окремих частинах, проте вони з собою упродовж відправи раз у раз переплітаються та доповнюються. Це явище вірно пояснює о. Мелетій Соловій, ЧСВВ у своїй "Божественній Літургії", пишучи, що східна богослужба "любить повертатися до цієї думки, її повторяти, підходити до неї з різних сторін, щоб таким чином можливо найкраще вичерпати зміст даного священнодійства чи молитовної формули"                   Що ж до особливостей українського обряду, то ми при різних нагодах будемо їх підкреслювати, дотримуючись засобів, які схвалив наш Єпископат в 1965 р. на своїй конференції в Римі: "Основою для богослужень є виданий Римі Апостольським Престолом Літургікон і Типик о. Ісидора Дольницького" ("Християнський Голос", 1965, ч. 1-2, ст. 2).

ПОЯСНЕННЯ ЧАСІВ

     Часи, під аскетичним оглядом, займають в Літургії цілком особливе місце. На Утрені дякуємо Творцеві за щасливо переспану ніч та прославляємо Його за дар денного світла, що є символом Бога та Його життєдайної благодаті: на Вечірні благословимо Господа за те, що Він  "у         мудрості           все       створив".
    Моліннями ж нашими на Часах бажаємо, перш усього, випросити собі в Бога потрібні ласки, щоб по-християнському виконувати наші повсякденні справи, пo-Божому звершити трудодень. Під цим оглядом Часи, як висловлюється Каспер, - є виразником "нашої туземної мандрівки, нашого безупинного крокування між учора і завтра в напрямі вічного сьогодні - нашої туги за Трисвятим Богом". До цієї провідної думки візантійські літургісти достосували теж і символіку Часів. їх у давнину відправляли не в храмі перед іконостасом, але в притворі, начебто "між світом і

святилищем, між часом та вічністю", аби таким чином, "священним учинити" також "день і працю".
    "Та не легка це річ серед боротьби і труднощів життя серце чистим зберегти від плям гріха. Хоч Божі заповіді не є тяжкі, проте повнотою може дотримуватися їх лише той, хто перейнявся істиною про необхідну потребу Божої ласки: хто про ту ласку зусильно старається, безнастанною молитвою ласку собі випрошує". До такого висновку прийшов Слуга Божий Митрополит Андрей, уважно перестудіювавши твори Вчителів Церкви, зокрема св. Івана Золотоустого. Власне він у своїх палких проповідях заохочує до частої молитви: "Бо звідки матимеш силу для чесноти, якщо безнастанно не прибігатимеш до Того по допомогу, від Якого все добро походить? І звідки візьметься в людини бажання праведності, умертвіння, святості, якщо не дбатиме вона про взаємини з Тим, хто вчить людей усякого добра, - від них же домагається чесноти? Не помилиться той, хто скаже, що молитва є причиною всякої чесноти й усякої праведності. Все те, що веде до побожності, не може душа прийняти іншим шляхом, як тільки        молитвою".
    А приклади такої незвичайної успішності молитви знаходять побожні душі найперше на прикладі життя нашого Господа Ісуса Христа, відтак же й у Його учнів. Джерелом усякої ласки є страждання - жертва Спасителя: вранці  Його судили (Мт 27,1) і передали Пилатові (Лк 23,1): між третьою і шостою годиною Ісуса розп'яли (Мр 15,25), а коло дев'ятої години Він помер на хресті (Мт 27,46). Апостоли ж уранці збиралися та всі "пильно й однодушно перебували на молитві" (Ді 1,14): о третій годині прийняли вони особливі дари Святого Духа (Ді 2,15): в шостій годині апостол Петро, власне на молитві, мав об'явлення щодо проповідування Євангелія поганам (Ді 10,9): о дев'ятій годині Петро й Іван ішли в храм на молитву (Ді 3,1), щоб виконати - як висловився Тертуліан - "третю повинність й останню молитву           дня".
     Обидві спонуки - вшановування страждань Христових і вимолювання ласк, потрібних для виконування щоденних обов'язків - супроводили літургістів під час творення тих відправ, які в богослужбових книгах ми знаходимо під назвою "Часи". Молитви повсякденних Часів так укладено, щоб вони остерігали богомольців перед труднощами й небезпеками для душі та щоб своїм змістом спонукували до просьби про допомогу в Бога. Часи великопосні звертають увагу молільників на Розп'яття - джерело нашого спасіння, щоб заохочувати до терпеливого несення наших хрестів і, задля цього, стати співучасниками діла відкуплення людського роду. Великі Часи подають це у величавішій формі, зосереджуючись на таїнствах Воплочення й Відкуплення.