«Маємо пам’ятати, що все йде поволі»: інтерв’ю Блаженнішого Любомира для веб-ресурсу ZAXID.NET

 Глава УГКЦ Блаженніший Любомир (Гузар) – це людина, яка наче знає майбутнє, дивиться в нього і з огляду на свою візію творить сьогодення. Блаженніший завжди відверто говорить про процеси, які відбуваються в Україні та світі, це надзвичайно розумна, мудра та водночас проста у поведінці та слові людина. Про погляд на важливість ролі священнослужителів у час духовної, перш за все, а не фінансової, кризи, аналіз політичної ситуації у країні, майбутній візит Патріарха всія Русі Кирила – в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET із Главою УГКЦ Блаженнішим Любомиром (Гузаром).

Яким Ви вбачаєте значення Церкви і кожного священика зокрема у час кризи?
Треба зрозуміти, що ця криза, є кризою не так економічною, фінансовою, як кризою умів і сердець. Одно слово – духовна криза. Оскільки Церква в Україні, Церкви в Україні, мають довіру народу, вони мають дати зобов'язання супроти народу, допомогти жити по-Божому. Ми ще носимо тягарі минулих десятиріч, прикрих десятиріч, комуністичних, коли була особлива мораль, але цілком далека від християнської, від якої ми сьогодні потерпаємо. Отже, священик, єпископ, церковна громада повинні намагатися допомогти людям не лише однією проповіддю, а стараючись зробити громаду, парафію, громадою людей, що вірують. Значить, таких людей, які серйозно ставляться до того, що вчить Ісус Христос, читають його слово, Євангеліє і стараються у щоденному житті, в усіх його виявах здійснювати Божу правду.

  Священик має велике завдання – він не тільки навчає, а має бути дуже заангажований у житті громади, щоб вона справедливо діяла, щиро допомагала всім, хто потребує цього. Священик мусить намагатися усувати з життя громади корупцію, хабарництво. Має увійти, поза стисло церковним, у громадське життя. Треба допомагати людям – не наказувати, керувати, але допомагати, щоб вони зрозуміли своє завдання, покликання, і у той спосіб відроджувалися і приходили до духовного життя. Говорити про кризу фінансову – це втікати від дійсності. Можна говорити експертам – хто розуміється, може говорити, це не є гріх. Але тільки говорити, аналізувати – замало.  

Але священик має знайти правильне слово...

Слово - це є один засіб. Пам'ятаєте, Ісус Христос ходив, проповідував і допомагав: лікував, виганяв дияволів, багато, багато чого робив. Слово - це лише один вияв священичого діяння. Він передовсім має своїм приміром, якщо він одружений, то прикладом своєї родини, вихованням своїх дітей, участю у громадському житті, заохочувати людей. І не боятися самому прикласти руку, коли потрібно. Не тільки стояти збоку і казати людям, що робити, а докласти власної енергії, допомогти, не боятися взяти цеглинку до рук. Священик має не тільки величезне завдання, але й величезну можливість допомогти, цього ми не маємо забувати. Ніхто сьогодні, за наших обставин, у нашій культурі, не має такої можливості допомогти людям.

В інтерв'ю на диску «Дорога до себе» Ви зазначили, що українці, як нарід ізраїльський, мають пройти сорок років пустелею, щоб збудувати свою державу, щоб відійшли політики, які прийшли з Радянського   Союзу.
Політики наші не дуже виправдали себе. Вони багато говорять, бо це дуже легко – говорити і обманювати людей. Прикро, власне, що наш політичний провід говорить багато. Багато слів, а мало змісту. Люди не довіряють нікому. Знайдіть мені хоч одну політичну постать сьогодення, про яку можна беззастережно сказати, що люди мають до неї довіру. Може, трішки тут, трішки там, але так, на загал, – ні. Наш політичний світ так себе зруйнував, що сьогодні люди вже кричать – давайте чогось нового, нових людей, бо то вже негода дивитися. Але маємо пам'ятати, що все йде поволі. Сорок років нарід ізраїльський ходив пустелею, щоб відійшло ціле покоління. Треба часу, бо воно у нас і довший час наростало – у східних областях сімдесят, у західних – поза сорок. Так легко того не позбудемося. Треба багато часу. Бачите, двадцять років вже минуло, а у політиці нічого не змінилося. Треба нових людей. Надія у Бозі, що ті, хто прийдуть, будуть очищені. 

Але вони виховані на прикладі тих, хто є зараз... 
Так, і це є небезпека, безумовно. Я не маю сьогодні дуже багато контакту, але під час Патріаршого собору у справах молоді було багато різних молодіжних груп, я мав нагоду побалакати з ними. Вони самі відчувають, що вже щось треба робити. Є, звичайно, такі, які є цілковито копіями своїх батьків, однак є багато молодих людей незадоволених. Вони вже побачили трохи світу, зустрічали однолітків за кордоном. Це цінна частина нашого суспільства, яка, я би сказав, є ще дуже жива. Вона шукає чогось, не задовольняється так легко. Хоча не скажеш, що серед молодих людей все є так цілковито гаразд. Вони занадто безкритично наслідують те, що приходить із Заходу. Є наркоманія, пияцтво. Але є такі, що щиро хочуть робити добро.

Політична ситуація у країні не є стабільна. За яких умов Церква може втручатися у політичне            життя країни?
Втручатися не треба. Церква мусить зайняти певне становище і звертати увагу. Церква не є на те, щоб формувати листи кандидатів, а щоб сказати правду. Нещодавно  дуже гарно віце-прем'єр-міністр України Іван Васюник на зібранні Всеукраїнської ради Церков сказав, що Церкви мають бути у якийсь спосіб завжди критичні супроти уряду. Значить, звертати увагу, що робиться зле. Церква має сказати вустами ієрархії, священиків, свідомих мирян. Це очищує, допомагає цьому суспільству бути добрим.

Єдина помісна Церква може стати платформою для єднання Сходу і Заходу, людей           загалом?
Наш народ настільки сформований християнською релігією, що без урахування цього годі зрозуміти його ставлення до життя. Якщо у минулому ми і зазнавали невдач, то мусимо визнати, що вони ставалися через те, що ми відступали від тих правд християнської віри, що були і мають завжди бути основними орієнтирами у нашому особистому і національному житті. Натомість, коли ми були вірні Богові, то були добрі господарі на своїй рідній землі і не піддавалися легко чужим впливам. Погляньмо лише на один приклад того, до чого призводить наше віддалення від Христа. Йдеться про ту страшну науку, яку пізнав наш народ через внутрішній поділ, що  відбувся, власне, через наше невірство. Ми допустили, щоб наші релігійні переконання замість того, щоб сприяти духовному зростанню, стали приводом до роз'єднання. Вони порізнили нас, відчужили одне від одного, зробили нас із братів недругами. Те, що мало б нас об'єднувати в одну родину дітей Божих і тим самим робити нас здатними долати внутрішні і зовнішні загрози – наша свята віра, – стало полем протистоянь, упереджень, недовіри, а подекуди й  відкритої ворожості. Тоді ми не тільки самі переслідуємо одне одного, а й стаємо іграшками у грі інтересів інших народів. Одним із гріхів сьогодення є роз'єднаність між християнами - дітьми того самого Бога, братами і сестрами Христа. Цей дошкульний поділ проходить не по якійсь географічній, культурно-цивілізаційній чи канонічній лінії, як дехто стверджує, а по лінії самого серця єдинокровного народу. Відновлення хресних обітниць має для нас бути щорічною нагодою до щирого іспиту сумління і до каяття. Не впадаймо у спокусу вважати наші релігійні переконання за оправдання цього поділу, бо це згубний самообман. Мусимо також перепросити Господа Бога за всяке наше відступництво від духовних основ нашої віри і постановити собі, що будемо старатися жити по-Божому і так здійснювати свої релігійні переконання, щоб врешті-решт таки відшукати шлях до своїх братів. Відчуймо біль у своєму серці через поділ колись єдиної Христової родини в Україні! А водночас постановімо зробити щось конкретне, бодай маленьке, щоб те роз'єднання якнайшвидше відійшло в минуле.  (Продовження у наступному віснику)

ОГОЛОШЕННЯ

Ø      Кредитівка Будучність, відділ Bellwoods, повідомляє про нові години праці: відділ є закритий в понеділок, працює у вівторок та четвер від 9:30р. до 5:30 поп.

Ø     Спасівсько- Успенський Піст починається 14 серпня і триває до 28 серпня, Свято Успення Пресвятої Богородиці

Ø     Наша Свято-Миколаївська Парохія пошукує господаря для церковного і парохіяльногo будинків. Просимо пересилати  зголошення до парафіяльної канцелярії факсом (416-504-8428) або електронною поштою (saintnicholasukr@rogers.com).

Ø   Відпуст у Свят Успенському Монастирі у Вудсток Онтаріо відбудеться у неділю 30-го серпня, 2009р на якому відзначатимуть 25 ліття від смерти Патріарха Йосифа Сліпого і на якому братиме участь наш церковний хор. Акафіст – год. 9:00 ранку, Водосвяття – год. 10:00 ранку, Архиєрейська Свята Літургія – о год. 10:30 ранку, відтак празничий обід. Молебень до Пресвятої Богородиці і Служба оздоровлення – о год. 3:30 попол. З цієї нагоди від нашої парохії замовлений автобус, який буде від’їжджати о год. 7:30 ранку від Bloor і Jane. Квитки можна буде придбати в парафіяльній канцелярії за числом тел. 416-504-4774. Прохаємо наших вірних взяти численну участь у нашому традиційному Єпархіяльному Відпусті, при монастирі монахів Студитів.

Ø     Філія Українського Національного Об’єднання Канади Торонто-Захід і Відділ Організації Українок Канади Торонто-Захід, запрошують на відзначення 76-ої річниці Голодомору в неділю, 16 серпня, о год. 11:00 ранку на оселі УНО “Сокіл” у Гакстоні. Автобус відходитиме  з подвір’я Філії УНО Торонто-Захід (за Кредитовою Спілкою 2397Bloor St. West), о год. 9:30 ранку. За подальшими інформаціями звертатися за числом тел. 416-239-1766.

Ø      Повідомляємо, що під патронатом Генерального Консульства України в Торонто і КУК відділ Торонто, Церемонія Підняття Прапора, з нагоди 18-ої річниці проголошення Незалежності України відбудеться в понеділок 24-го серпня о год. 12:00 поп. в Queen’s Park. Організатори: Ліґа Українців/Українок Канади.

Ø      Проща до Люрду і Святої Землі від 14 – 27 жовтня 2009р.: За подальшими інформаціями просимо звертатися до о. Євтимія Волинського за числом тел. 519-536-6778 або за адресою Rev. Evtimy Wolinski, Box 20118, Woodstock ON N4S 8X8. Просимо зацікавлених чим скорше зголошуватися, щоб забезпечити місце!