Свято-Миколаївська
Українська Католицька Церква 

Saint Nicholas Ukrainian Catholic Church

 

4 Bellwoods Avenue, Toronto ON M6J 2P4
416-504-4774

 

office @ saintnicholas.ca

Home

History

Clergy

Gallery

Organizations

Links

Sponsors

News

Parishioners

Contacts

РОЗКЛАД   БОГОСЛУЖЕНЬ

Наступна неділя

6:30p – Утреня (о. Р. Лобай)

8:00p – Св. Літургія (о. Р. Лобай )

9:30p – Св. Літургія ( о. О. Качур)

11:30p – Св. Літургія (о. О. Юрик )

6:00p – Св. Літургія (о . Р. Лобай)

 

Акафіст до Пресвятої Богородиці

 

Свята

8:00    –  Св. Літургія

9:30    –  Св. Літургія

6:00    –  Св. Літургія

 

Будні

9:00p     –  Св. Літургія

 

Середа

6:00        –   Mолитовний День

 

Субота і Навечір’я свят

6:00     –  Вечірня

Saint Nicholas

Ukrainian Catholic Church

4 Bellwoods Avenue, Toronto ON M6J 2P4

416-504-4774

EMAIL

  

ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ  - Parish History

Церква, в історії українського народу, завжди була і є джерелом духового життя і національного збереження, місцем духової підтримки і необхідного релігійно-національного виховання та його розвитку, місцем збереження духовних традицій.

   У 1951 році 20 травня Свято-Миколаївська церква була передана парафіяльній громаді для ведення богослужінь. З 1-го грудня 1952 року Свято-Миколаївська церква оформилась в окрему парафію, під проводом отця д-ра Богдана Липського, який згідно своїх геніальних знань оформив духовний та іконографічний характер храму. Розпис Свято-Миколаївської церкви виконано згідно з традиціями візантійського церковного малярства. На стінах святилища, храмu і притвору розміщені – у святилищі Христос Вседержитель, Богоматір – Оранта, Воскресіння Христове та постаті отців Церкви, на стінах – Розп’яття, Зішесття в ад, ікони святих Володимира і Ольги, Константина і Олени, Бориса і Гліба, Антонія і Теодозія Печерських, Кирила і Методія, та сцени з життя Христа.

  У притворі церкви - апостола Андрія на Київських горах, Хрещення Руси-України, історично церковні постаті - Київський митрополит Веньямин Рутський та Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. Виконані також картини чудодіяній Святого. Миколая – Чудотворця. При вході - герб України і герби всіх українських земель. При Свято-Миколаївському храмі була також обладнана та розмальована окрема молитовниця-церквиця святої Софії на честь Божої Премудрості. У наш час мініятюрна “Торонтська Свята Софія”, разом із Свято-Миколаївською святинею, чарують своїм вдалим комплексом східного церковного мистецтва. Останнім важливим досягненням громади було збудування парафіяльного центру, в якому розмістилися три поверхи кімнат для Рідної Школи і помешкання для священиків.

  Парафія жила і живе із знань та досвіду своїх парохів: о. д-р Богдана Липського, о. Івана Сиротинського, о. Димитрія Паньківа, о. Віктора Головача, та останньо о. д-ра Романа Лобая, який був призначений парохом у грудні 2005 р. на празник Св. о. Миколая. Рівно ж о. др. Роман Лобай, вивищений титулом крилошанина, виконує призначення канцлера Єпархії Торонто і Східної Канади. При проведенні літургійних дій, священнослужителі Свято-Миколаївського храму всеціло дотримувались уставу і канонів візантійсько-українського обряду. У церкві служаться ранішні, вечірні, всенічні служби, акафісти, параклиси і молебні та всі інші богослужіння часослова і церковного требника. Сьогодні парафія начисляє 800 родин-членів. У парафії служить п’ять священиків: о. д-р Роман Лобай (парох), о. Димитрій Паньків, о. Петро Стецюк, о. Дмитро Ганчарик та о. Олег Качур. За 50-ть років існування, у Свято-Миколаївській парафії зареєстровано близько 1,500 вінчань, 3,350 хрещень, 3,000 перших сповідей та 2,280 похоронів членів парафії. Як бачимо, парафія живе, маючи ідейних та гідних душпастирів. Живе бо - “наше збереження є через відмінність, а не через уподібнення”.

Слід відзначити посвятну працю церковнослужителів Свято-Миколаївської парафії. Церковний крилос під час богослужінь, з початку заснування церкви до вересня 1968 року, вів вміло, згідно приписів типика і напівів ірмологіона, реєнт Дмитро Брездень. Допомагав і продовжив цю працю Микола Клюфас. Згодом, це місце зайняв диякон Микола Лещишин. Спільно з дияконом Миколою працював Мирослав Костів, сьогодні священик у Скандинавії. Тепер їх місце зайняли маґістр богослов’я Олег Бих та п. Іван Кудлач.

 Другий період історії Свято-Миколаївської парафії бере початок із поверненням Блаженнішого Патріярха Йосифа з дому неволі у вільний світ, після його 18-тирічного ув’язнення. За двадцять років перебування Патріярха Йосифа серед нас, парафія як невід’ємна частина Української Церкви, постійно підтримувала його натхненну працю. Відвідали Свято-Миколаївську парафію також Блаженніший Патріярх Мирослав Любачівський та Блаженніший Патріярх Любомир Гузар. Наша парафія, завжди підтримувала устрій помісності. Чисельно з Архипастирськими відвідинами служили Святу Літургію в нашому Храмі владика Кир Ізидор, владика Кир Корнилій Пасічний та Преосвященний Владика Стефан Хміляр, Єпарх Торонто та Східної Канади. По декілька разів служили інші українські владики з України та діяспори, а також проводили служби двоє мелхітських архієреїв - це архиєпископ Юрій Гакім, який згодом став патріярхом Максимом V і архиєпископ Йосиф Рая, який після Максима зайняв цей достойний владичній престол. Також проводив службу владика Анарґирос, апостольський екзарх для греків, католиків візантійсько-грецького обряду Греції. Їхні служби близькі нам за обрядом.

   Громада і її організації кожночасно проводили і проводять акції фінансової допомоги у фонди Української Помісної Церкви і її проводу. Вислано також грошову допомогу Науковому Товариству ім. Шевченка у місті Сарсель,Франція. Громада виділяє кошти на стипендії студентам семінарії у Римі, Оттаві, учням середніх шкіл у Бразилії та в Україні. Організації парафії опікуються хворими та вбогими, допомагають у розбудовах парафій та храмів по цілій Україні та місцях українських поселень в діаспорі.

  В парафії, з різних нагод проводились соборні богослужіння з численною участю духовенства для вірних усіх парафій Торонта: так як, повернення Блаженнішого Патріярха Йосифа на волю, 25-річчя його архиєрейської хіротонії, беатифікацію митрополита Андрея, з нагоди національних роковин: “Самостійності і Соборності”, Листопадового Зриву, служено панахиди за померлих церковних ієрархів, національних діячів і героїв.

 

ЦЕРКОВНИЙ КОМІТЕТ – ПАРАФІЯЛЬНА РАДА

  Основне завдання Церковного комітету - збереження господарської і фінансової діяльності Свято-Миколаївської парафії. Після повної перебудови храму та обладнання церковного устаткування комітет займався будовою нового приміщення для Рідної Школи і резиденції священиків. Комітет постійно дбав про належний стан будинків, своєчасне проведення біжучих ремонтів, та необхідних реконструкцій. Головами Церковного комітету були: Осип Тучик, Мирон Возняк, Іван Верига, Олександер Клюфас, Михайло Цибульській, тепер Володимир Луців. На протязі існування парафії, комітет займається збіркою недільних пожертв. Наради і засідання комітету відбуваються в міру потреби під головуванням і участю отця пароха.

 

ЛІҐА УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЖІНОК КАНАДИ

  Свято-Миколаївський відділ ЛУКЖК сьогодні на 55-тому році своєї діяльності ціллю якої було і є служіння для добра нашої церкви та наших ближніх. Свої успіхи завдячують основоположницям котрі своєю візією та ідейністю вказали шлях праці відділу.

 Активність членкинь замітна в кожній галузі парафіяльного життя де вони приносять позитивний вплив та корисну працю. Успішно працюють як члени Парафіяльної Ради, трудяться у господарському секторі, допомагають в адміністративних справах, занимають місця на різних комітетах, організують та переводять парафіяльні свята, відзначають роковини а найважніше щонедільною кавою сприяють до створення теплої родининної атмосфери яка дає мирянам нагоду зустрічі та спілкування.

 Завдяки своїй фінансовій базі Свято-Миколаївський відділ ЛУКЖК піддержує багатогранну харитативну діяльність. В першій мірі відділ підтримує освіту для тих які знаходяться у потребі. Студенти Бразилії, України та Канади як також релігійні, наукові та суспільно громадські установи користають з піддержки відділу

 Здорова та гармонійна атмосфера організаційної діяльності є тлом на якому Свято-Миколаївський відділ провадить і завершує свої проєкти в різних секторах його праці. Членкині вірять що їх діяльність буде продовжуватися на довгі роки а їх приклад спонукає молодше покоління прилучитися до праці.

 

БРАТСТВО УКРАЇНЦІВ КАТОЛИКІВ КАНАДИ

  Ініціативна група парафіян, яку очолювали Кость Мигаль, Михайло Поронюк та д-р Анатоль Базилевич, провели акцію і 4-го квітня 1954 року заснували відділ організації католицьких мужчин “Український католицький союз”, пізніша назва “Братство українців католиків”. Метою заснування відділу було скріплення християнського життя в громаді, враз із поглибленням духового розвитку парафії. БУКК є допоміжною ланкою у праці Церкви. Відділ БУКК зробив багато корисних справ, без яких була б прогалина у парафіяльній діяльності. Цю успішну працю вели: Михайло Поронюк, Олександер Клюфас, Олександер Мох, Михайло Бозьо, Василь Дідюк, Богдан Ґула, Богдан Крамарчук, Ігор Клюфас. Працю Братства тепер проводить Михайло Цибульський. З метою поширення християнського світогляду, відділ БУКК регулярно організує сходини з програмою доповідей, дискусій та обміну думок та тему актуальних проблем. Проводить для чоловіків духовні вправи-реколекції, які допомагали краще розуміти основи християнства, Організує концерти та академії на честь Слуги Божого митрополита Андрея і розповсюджує релігійну пресу і літературу, веде кіоск, проводить продаж молитовників і релігійних книжкових видань, піклується хворими, допомагає студентам і зубожілим, підтримує Український Католицький Університет в Україні, Богословську семінарію в Оттаві. Окрім того члени Братства очолювали вищі управління – Єпархіальної управи та Централі українців католиків.

 

ДРУЖИНА ЦЕРКОВНИХ ПРИСЛУЖНИКІВ (Вівтарна дружина)

  Вівтарна дружина прислуговує при богослужіннях. До Вівтарної дружини належить хлопці віком від 8 до 15 років. Щорічно склад її змінюється, рік за роком приходять молодші члени Вівтарної дружини. Однак, ті, що відійшли, не поривають зв’язків з Дружиною і щорічно у великі свята - Різдво Христове, Богоявлення, Великдень та інші особливі церковні служби радо прислуговують до Святої Літургії, хоч вже є студентами середніх та вищих шкіл. Заряд церкви придбав для хлопців-прислужників релігійно-обрядовий одяг, естетично й гарно виконані стихарі двох кольорів, світлий на святкові і недільні служби, червоний – при служінні на посні та печальні богослужби. Опікунами і наставниками хлопців Вівтарної Дружини завжди були отці душпастирі.

 

КЛЮБ СЕНЬЙОРІВ

 Клюб сеньйорів Свято-Миколаївської парафії засновано у вересні 1986 року, за ініціативою члена парафії Богдана Ґули. Сьогодні його провадить достойний лицар Григорій Свергун. Основна мета - дати можливість зустрічей та обміну думками старшому поколінню парафії. Члени клюбу збирались на щотижневі зустрічі. Організовано доповіді, де обговорювано та дискутувано актуальні проблеми, відзначали релігійні, історично - національні події і свята. Часто з доповідями виступали гості з України та інших країн, де існує українська діяспора. Демонструвались тематичні фільми - відеоновини з України.

 

ХОРОВА ЦЕРКОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНИЙ МІШАНИЙ ХОР

 Мішаний церковний хор Свято-Миколаївського храму зорганізовано на початку діяльності парафії. Хором диригував проф.. Іван Ковалів, знавець і любитель церковної музики і співу. Репертуар хору складався з основ візантійської церковної музики. Успішними були виступи хору на телебаченні: Св. Літургія у 1962 році і богослужіння Великої П’ятниці. Хор часто співав Святу Літургію на Канадській виставовій площі з нагоди ювілейних святкувань Єпархії. Відомо, що мішаний хор церкви співав разом з Візантійським хором, з Утрехту, Святу Літургію, на день посвячення собору Св. Софії у Римі і брав участь у святковій академії. У травні 1973 року в супроводі симфонічної оркестри виступав у програмі академії у Майпл Ліф Ґарденс з нагоди приїзду Блаженнішого Патріарха Йосифа. З вересня 1983 року дириґентом хору став о. Боніфатій Мальований, відтак була Рената Дума. Нажаль, активність мішаного парафіяльного хору в цей час значно знизилась.

 

ДІВОЧИЙ ХОР „ВЕСНІВКА“

 Дівочий хор, спочатку як хор учениць Курсів Українознавства, організований у кінці 1963 року. Його перший виступ прозвучав на Різдвяні свята під час Святої Літургії. Керував хором Степан Гарасовський, а з листопада 1964 року Галина Зорич Кондрацька. Співали дівчата на недільних Святих Літургіях, також виступали з власними концертними програмами у Торонто, інших містах Канади і США. Хор “Веснівка” приймав участь у святкуванні, на честь Блаженнішого Патріарха Йосифа у Римі у 1969 і 1977 роках. Хор виступав у країнах Европи - Німеччині, Австрії, Франції, у Англії, приймав участь у всеканадських фестивалях етнічних хорів, де займав перші місця. Веснівка здобула першу нагороду на міжнародному фестивалі у Валії 1993 р. Другу срібну нагороду здобула на міжнародній олімпіяді у Лінц, Австрія, в 2000 р. З 1983 року “Веснівка” став самостійною одиницею при Свято-Миколаївській парафії.

 

МОЛОДІЖНИЙ ЦЕРКОВНИЙ ХОР ІМ. СВ. ЄВТИМІЯ

 Молодіжний церковний хор започаткували Роман Гурко та Тарас Ковальчук у 1985 році. За час від 1988 до1992 року з восьми хористів - аматорів збільшився хор до 35 хористів. На протязі його творчої діяльності приймало участь біля 70 осіб. З 1987 року хором диригує Адріян Івахів, Роман Гурко надалі підтримував з хором творчі музичні і товариські зв’язки. З 2000 року Роман знову керує хором. Світова прем’єра повної Літургії, на музику Романа Гурка, прозвучала на святкуванні тисячоліття Рождества Христового у Чикаґо, США. Молодіжний хор Свято-Миколаївської парафії достойно виконав музичні твори під час святкування 1000-ліття християнства Руси-України в Римі та Святій Землі. У серпні 1992 року члени хору брали участь у перевезенні тлінних останків Блаженнішого Патріярха Йосифа з Риму до Львова.

 

СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА РІДНА ШКОЛА

 Натхненно працює громада парафії на власній ниві, у Рідній Школі, а згодом на Курсах Українознавства, щоб підростаючому молодому поколінню прищеплювати любов до свого-рідного. Свято-Миколаївська суботня Рідна школа, яка існує від початку існування парафії, відрізняється від інших українських шкіл у Торонто тим, що ця школа є парафіяльна, при церкві. Вчителі і діти беруть участь у шкільних богослужбах, навчання українознавства ґрунтується на тривалій релігійній основі. Школу вели, через довгі роки – Омелян Левицький, Михайло Федак та Ілля Шкільник. У 1962 році були зорганізовані Курси українознавства. Програма курсів включала предмети - релігія, українська мова, українська література, історія та географія України, українська культура, мистецтво, археологія і спів. Першим директором Курсів Українознавства була Надія Попіль, з 1966 року Ярослава Зорич. На сьогоднішній день з 1989 року директором працює Дарія Соханівська.

 Випускники школи, а було їх більш 14-ть соток - це переважно діти наших парафіян, згодом зайняли видатні місця у нашій та загально канадській громаді. Шлях до служіння Господові обрали отець Димитрій Паньків та отець д-р Роман Лобай, колишні учні Рідної Школи.

 У червні 1968 року учні мали особливу нагоду привітати концертом у шкільній залі, Блаженнішого Патріярха Йосифа. Що року учні концертними виступами відзначають день Святого Миколая, святкування роковин Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Свято Матері і закінчення шкільного року. З 1991 року учні 9-ої до 11-ої кляси отримують кредити від Католицької Шкільної ради Торонто.

 

 ЦІЛОДЕННА ШКОЛА ім. ПАТРІЯРХА ЙОСИФА СЛІПОГО

 За ініціятивою групи батьків, очолена з Володимиром Луцівим, у 1983 році, була відкрита цілоденна школа ім. Патріярха Йосифа Сліпого, директорами якої були Михайло Яворський, п-і Віра Барицька, а сьогодні Василь Жила. У школі, крім загально обов’язкових предметів, діти вивчають і пізнають традиції рідного обряду, рідну українську мову, рідну культуру. Навчається у школі 610 учнів. Парафія постійно приділяє увагу і підтримує тісний зв’язок з молодим поколінням. Треба відзначити, що на запитник парафії, майже в усіх відповідях батьків, підтримано потребу зберігати та поглиблювати знання і розуміння нашої символіки, плекати східні духовні вартості і знання релігійних обрядів, а також вживати рідну мову в богослужбах.